Я хочу, щоб ви нічого нехорошого про мене не подумали, я не та людина, яка не любить свою тещу, тільки тому, що вона мати моєї дружини. Моя теща – цілком хороша людина, але нам краще жити лише на відстані. І взагалі, вона не самотня – у неї є чоловік, мій тесть.
Але мати моєї дружини з виходом на пенсію, чомусь вирішила, що її чоловік – це вторинне, найважливіше – це її три дочки зі своїми сім’ями. Її раптом охопила така турбота за своїх рідних, що вона мало не стала жити лише життям своїх родичів.
Спочатку ми радували її онуками, возили їх до неї додому: везли всіх разом до них в село на все літо, та й самі трохи гостювали. Але діти виросли, хто зараз став підлітком, хто студентами. У село вже не тягне: ну що там робити, крім купання в річці? І ось на восьмому десятку років теща Людмила Василівна почала свої поїздки по сім’ях своїх дочок: від старшої, до молодшої (тобто моєї дружини). Їде ніби як з гостинцями, а потім затримується на довгий період постійно. Дід щасливий, коли його дружина їде – ніякого контролю, можна з сусідами вечорами сидіти, дружина його не контролює.
У старшої доньки теща просиділа місяців п’ять. Та потім почала просити маму закінчувати цю досить таки довгу гостину, разом з мамою сіла в потяг і відвезла її назад до діда в село. Тоді дві молодші сестри на неї ображалися – як ти могла, це ж мати наша, вона гарна і добра, а ти совісті не маєш зовсім. Але вона сказала: «А самі спробуйте пожити з нею хоч трохи, тоді зрозумієте».
Потім у тещі була поїздка до середньої дочки, яка, на думку мами «найнещасливіша». Але її візит ледь не зіпсував всю сімейну атмосферу – Людмила Василівна постійно сперечалася з тим зятем, вчила розуму свою дочку, виховувала на свій лад онуку. Середня дочка таки вимолювали її їхати додому і не руйнувати більше їм сім’ю. Та з образою поїхала.
І ось настав наша черга. Вважалося, що теща приїде до нас просто щоб привести гостинці свята зі свого городу. Ну нічого, нехай привезе, у нас відносини з нею добрі були завжди, ніколи не сперечалися. Два тижні можна і пожити якось разом.
Тільки цей період щось вже зовсім затягнувся. Звичайно ж, вона залишилася у нас і на свято, який був вже не таким веселим для нас: були заплановані застілля з друзями на 2 дня, але теща постійно намагалася забрати у всіх гостей стакани з рук, кажучи, що це не добре. Але це ж свято! А тут перед гостями так ніяково було!
Далі всюди почався справжній контроль: вона вказувала моїй дружині, як правильно треба готувати (хоча моя дружина готує дивовижно), а з онуком намагалася вчити уроки. Спочатку все це тішило: бабуся сама вже і науки першого класу не пам’ятає, а робить з себе репетитора. Потім вже почало неподобаться: вона відволікає онука, і той не може зосередиться. Син почав ходити до друга, щоб там спокійно підучити уроки. Дружина сперечалася з матір’ю і запропонувала їй самій готувати, раз вона така розумна. Доводиться їсти всією сім’єю страви по-селянськи, несмачні і незвичні.
Виявляється, я багато валяюсь на дивані після роботи. А що це я за комп’ютером вечорами сиджу як підліток? Соромно повинно бути – пішов би замість комп’ютера другу роботу б знайшов. Навіщо? Все в будинку є, достаток вище ніж у всіх. Ні, вона незадоволена постійно, все намагається зігнати мене з дивана і з комп’ютерного крісла.
Але найважче – це ночі. Теща виспиться за день, поки нас вдома немає, а вночі у неї безсоння. Годині о третій ночі на кухні брязкіт посуду, працює міксер – це для того, щоб нас сніданками нагодувати і обід відразу зробити. Ми прокидаємося серед ночі, не спимо. Дружина кілька разів виходила на кухню, благала матір припинити це, але все марно. Наші прохання і навіть накази не змінюють нічого, вона ніби нас не чує!
Хто підкаже – як гарно можна було б її відправити додому? Псувати стосунки з нею не хочеться, дружина її ніби й шкодує – мати все-таки, і жити так вже просто неможливо. Дуже сподіваюся на розуміння, підкажіть, що робити.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – belkino.livejournal.
