У моєї сестри Катерини дуже складний характер, якщо не сказати – поганий. Все життя вона колотить воду, сіє сварки, робить все, аби добре не було.
Я люблю її, бо ж сестра вона мені. Але відверто її не розумію, як так можна.
Катерині 72 роки, останні років 15 вона живе сама, відтоді як чоловіка її не стало.
Я живу недалеко, то ж частенько до неї в гості забігаю. Вона мені розповідає, які всі навколо неї погані. А я її заспокоюю, кажу, що людей добрих навколо багато, треба лише пильніше придивитися.
Найбільше ганить моя сестра свою старшу невістку, Оксану. Не сподобалася їй дівчина з самого початку. Катерина навіть їм свого благословення на шлюб не дала.
Але Андрій маму не послухав, і одружився з тією, яку сам собі вибрав. А Катерина в знак протесту зовсім від сина відмовилася.
Робила вигляд, що їх з Оксаною просто не існує. І до внуків так само ставилася.
Я скільки разів її повчала, що недобре так – рідну дитину від себе відкинути. Оксана виявилася доброю дружиною і хорошою господинею, і їм з Андрієм добре вдвох – живуть собі, господарюють. Що ще мамі треба?
Та Катерина дуже зятята, тому сказала, що не прийме невістку, значить – не прийме і все!
У Катерини є ще молодший син, Володимир. Сестра на нього всі ставки ставила. Молодший син маму не засмутив – привів додому невістку з багатої родини, то ж Катерина неабияк раділа, що тепер з такими поважними людьми порідниться.
Та з великого грому – малий дощ! Багаті свати не поспішали родичатися з Катериною. Тепер вони уже вважали, що вона їм не рівня.
Сестра старалася з усіх сил, щоб сподобатись новим родичам. Город продала – гроші молодшому сину віддала. Подарунки дорогі і сину, і невістці, і внукам купувала. Навіть дарчу на свою хату на молодшого Володимира зробила.
Але очікуваного результату не було. Катерина все сподівалася, що стане своєю в колі багатих родичів невістки, вона стільки років на це витратила, а її як нікуди не кликали, так і далі не кличуть.
Років чотири тому Володимир з дружиною виїхали в Канаду. Там рідна тітка невістки живе, до неї вони і поїхали.
А Катерина одна залишилася. І поки зі здоров’ям у неї все добре було, то проблем не було.
Та роки беруть своє, і нещодавно сестра так занедужала, що навіть в лікарню потрапила.
Я ходила до неї, їжу приносила, бо більше просто було нікому.
Але коли лікар спитав, чи зможу я забрати її до себе хоч на перший час, бо їй догляд потрібний, я задумалася.
Живу я в своїй хаті, і недалеко, але ж у мене є сім’я. Зі мною донька живе, зять, двоє онуків, так що для Катерини просто місця немає.
І до неї я не піду, бо ж на кого чоловіка залишу?
Стала я думати, як правильно вирішити цю проблему. Зателефонувала я племіннику в Канаду. Кажу, Володя, мамі допомога потрібна.
А він мені відповів, що приїхати не зможе. І доглядальницю найняти теж зараз йому складно, бо у них там якісь тимчасові фінансові труднощі.
Тоді пішла я до Андрія з Оксаною. Розуміла, що вони мають повне право відмовитися, але подумала – будь що буде!
Але, на моє велике здивування, Андрій від матері відмовлятися не збирався. Як тільки я йому розповіла, в чому справа, він з Оксаною сів в машину і поїхав в лікарню до Катерини.
Маму Андрій забрав до себе, хоча знав, що вона його спадщини лишила, все ж на молодшого брата переписала.
За два місяці, що сестра була у них, вона відійшла зовсім. Нещодавно Андрій її в село привіз.
Оксана, бачу, щодня до свекрухи приходить – їсти варить, прибирає, по господарству допомагає.
А Катерина вже нарешті тихо сидить. Питає мене, що їй тепер робити.
Бо ж не на того сина ставки поставила. І доглядає її тепер нелюбима невістка.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.