Нещодавно не стало моєї бабусі, залишилася її квартира. Я думала, що мама віддасть її мені, бо я живу з свекрухою, збираємо з чоловіком на перший внесок, але мама відмовилася від своєї частки, залишивши все своїй сестрі.
Свою старшу сестру мама завжди шкодувала і допомагала, як могла. Вона ж у неї така бідна – тулиться у своїй невеликій двокімнатній квартирці із сином, невісткою та двома онуками. А те, що я і мій молодший брат житлом не забезпечені, мамі байдуже.
Мамина сестра Анна старша за маму на три роки. Ось скільки пам’ятаю себе, завжди в неї щось у житті йде не так. Постійно її мама з бабусею шкодували та кидалися з усіх ніг допомагати. Як же чоловік не працює і в чарку заглядає, треба обов’язково допомогти. І мама, і бабуся купували тітці Анни продукти, давали гроші, коли вона просила.
Татові не дуже подобалося, що мама постійно віддає частину сімейного бюджету сестрі, і у них майже до розлучення дійшло.
– У нас своїх двоє дітей, яких на ноги треба піднімати, а ти сестру все шкодуєш. Я не можу дві родини тягнути! Нам твоя Анна ніколи не допомогла.
Тато навіть речі збирав і до бабусі з’їжджав, десь місяць із нами не жив, але потім повернувся. Батьки помирилися, а мама стримала запал у допомозі бідній Анні. Бабуся тоді на тата дуже образилася і з того часу вони майже не спілкувалися. Як же – заборонив утримувати сестру.
Але мама і далі робила свою справу – то пирогів напече і сестрі тягне, то щось із наших речей їй віддасть. Тато все це бачив, але проти такої допомоги нічого не казав.
Три роки тому я вийшла заміж. У моїх батьків ми жити не могли – там дві кімнати, а в мене ще молодший брат у школі вчився. Довелося переїжджати до батьків чоловіка, і збирати гроші на своє житло. Жити з свекрухою мені не дуже подобається, але в моїй ситуації це найкращий вихід.
У тітки Анни двоє дітей: син і дочка. Син, на рік від мене старший, дочка, років на два за мене молодша. Обоє мають сім’ї. У дочки чоловік звідкись із іншої області, куди й забрав дружину. А старший син одружився років п’ять тому, привів невістку до квартири до мами, у них зараз вже двоє дітей, і з’їжджати не поспішають.
Тітка Анна постійно скаржилася мамі, як вона втомилася так жити – вдома постійний шум, з невісткою вона так і не порозумілася, син з дружиною теж частенько з’ясовують стосунки. Коротше, жодного спокою вдома немає. Мама сестру шкодує, співпереживає їй, а я одного разу, слухаючи їхню розмову, порадила випнути сина із сімейством із квартири.
– Ти що! Рідного сина з онуками надвір, – почали картати мене мама й тітка.
Я знизала плечима, нехай живуть, як знають. Тільки от навіщо постійно скаржитися?
Торік бабуся занедужала, а згодом її не стало. Її квартира мала в рівних частках дістатись тітці і моїй мамі, інших спадкоємців не було, заповіту теж. Я сподівалася, що квартиру продаватимуть, і частину грошей мама віддасть мені з чоловіком на іпотеку. Та й братові-студенту скоро доведеться про житло замислюватись. Тільки мама вирішила інакше.
Вона відмовилася від спадщини на користь тітки Анни. Тепер та виявилася єдиною власницею чергової двійки, куди одразу ж переселила сина з невісткою та онуками.
Маминого вчинку не зрозумів ніхто, ні ми з братом, ні тато. Я б ще могла прийняти, що вона гроші від продажу витратила не на нас із братом, а, наприклад, на купівлю дачі, про яку вона давно мріє. Це було б логічно – її спадок, вона на себе й витрачає. Але так широким жестом віддати все сестрі.
– Та ви просто не розумієте, як важко Анні! Ви з чоловіком і так берете квартиру в кредит, брату твоєму поки що про навчання треба думати. Зрештою, це моя спадщина, як хочу, так і розпоряджаюся.
Тепер, коли мама так просто віддала все сестрі, нам самим треба думати про те, як забезпечити себе житлом. Але мамин вчинок я ніколи не зрозумію і не прийму. Навіщо вона взагалі свою сім’ю заводила, працювала б усе життя на благо сестри. Цікаво, чи допоможе їй тітка Анна, коли це буде потрібно?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
