fbpx

Бабуся з дідусем залишили мені у спадок свій будинок, але з умовою, що продавати його не можна. Будинок запущений і вимагає постійних вкладень і ремонтів. Замість того, щоб собі щось купити, гроші я витрачаю гроші на будинок, який, за великим рахунком, нікому не потрібний. Чоловік радить його продавати, а я не можу порушити обіцянку

Усі навколо лише і чекають, щоб їм дістався хоча б якийсь спадок, а у мене він є, але радості він мені не приносить. Вже й не знаю, що робити. Мова йде про будинок в селі, який мені дістався у спадок від дідуся і бабусі. Будинок запущений і вимагає постійних вкладень і ремонтів. Продати шкода. Та й дістався він мені з умовою, що це – родинне гніздо, яке не можна продавати ні в якому випадку.

Мама і тітка живуть там влітку і дуже люблять його. Будинок знаходиться за 100 кілометрів від міста, то ж кожного дня туди не поїдеш. Мама і її сестра вже на пенсії, то ж можуть сидіти там тижнями, вони грядки садять, урожай збирають, а потім ще й закрутки роблять.

Я теж люблю там бувати, але поки чітких планів туди переїхати немає. Тому буваємо там з чоловіком наїздами і ремонтуємо потихеньку, проте його то спалять, то обкрадуть, так що сили наші марні.

Що робити з будинком, не знаю. Розумію що місце там хороше, природа шикарна і рідне все там, але і утримувати його матеріально вже складно. Мама і тітка допомагають, як можуть, але цього недостатньо. Ще останнім часом відчуваю провину перед ними. Доходить до абсурду. Іду купувати собі одяг і потім картаю себе, що можна було б потерпіти, що краще б не зайву кофтинку купити, а відремонтувати клапан на плиті або відкласти гроші на новий паркан.

От цього літа ми збиралися поїхати на море, підрахували, що путівки коштуватимуть близько 40 тисяч гривень. Я подумала, і відмовилася від цієї ідеї. За ці гроші відремонтуємо дах на будинку.

Постійно думки про цей будинок, їду звідти з важкою душею. Мені, звичайно, хочеться, щоб діти мої там виросли і на старість може туди поїхати, але поки і дітей то немає, і до старості далеко. Як бути в цій ситуації? Ще й відповідальність тисне.

Замість того, щоб собі щось купити, гроші я витрачаю гроші на будинок, який, за великим рахунком, нікому не потрібний. Чоловік радить його продавати, а я не можу порушити обіцянку.

Фото ілюстративне – chaspik.

You cannot copy content of this page