Сьогодні я поїхала до своєї бабусі, бо цей день є особливим для нашої родини. Зараз вона залишилася сама, тому дуже потребує нашої підтримки. У неї склалася дуже непроста доля, але на її характер це зовсім не вплинуло, вона залишилася дуже доброю і чуйною людиною, і причиною є кохання.
Бабуся з дідусем прожили у шлюбі тридцять років, а потім все змінилося – дідусь пішов з сім’ї до іншої. Словами не передати, як важко це переживала бабуся. Тим не менш, вона знайшла в собі сили та мудрість підтримувати приятельські стосунки з колишнім чоловіком і адекватно спілкуватися з його новою сім’єю, навіть допомагала їм чимось.
Ніколи бабуся не сказала поганого слова про колишнього чоловіка, хоч ми знали, як їй важко, адже вона дуже любила свого чоловіка. Звичайно, заміж ще раз вона не вийшла, про це і мови не могло бути. Так і жила для нас з мамою, а ми в свою чергу теж дуже її підтримували.
А три роки тому дідусь пішов у інший світ, і весь клопіт, пов’язаний з проведенням його в останню путь, а також з поминками на себе звалила в основному моя бабуся. На додаток, всі прощальні слова теж говорила вона, їй було, що згадати про нього, адже вони жили разом стільки років. Вона дуже важко це переживала, таке враження, що не стало якоїсь частини її самої.
Пишу це, бо сьогодні річниця по моєму дідусю. Бабуся знову згадуватиме його більше, ніж будь-хто інший. І це, крім того, що вона й так постійно їздить до нього на місце його спочинку.
Вона постарається не плакати, але зрештою все одно розридається. Він завжди буде її чоловіком, коханим чоловіком – і в радості, і в горі, і навіть після його відходу у кращий світ. Ось така сила справжнього кохання.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
