Мене звати Оксана. Моя сімейна історія непроста. Коли мені було п’ять років, мої батьки розлучилися. Ініціатором розлучення була мама, яка знайшла собі іншого, вона потім вийшла заміж за цього чоловіка. Мій тато мене дуже сильно любив: він і аліменти платив, і забирав мене до себе кожні вихідні.
А потім батько теж одружився, його дружиною стала Валентина. Вона вдова, у неї було двоє дітей від першого чоловіка. З Андрієм і Наталею ми відразу ж подружилися. Я з таким нетерпінням завжди чекала вихідних. Мені було так добре в новій сім’ї мого батька, що я навіть не хотіла додому повертатися.
Моя мама народила від свого другого чоловіка двох дітей: хлопчика і дівчинку. Вони пробували бізнесом зайнятися, але прогоріли. У підсумку, щоб розплатитися з боргами, вони продали гарну велику квартиру в центрі міста і купили маленьку двокімнатну квартиру на околиці міста. Нам було дуже тісно вп’ятьох жити в цій квартирі.
Потім вітчим почав вживати оковиту. Мати на роботу вийшла. Я мені довелося стати нянькою для своїх брата і сестри. Одного разу я зібрала речі і пішла жити до батька. Після цього маму я не бачила. Знала, що сестру і брата потім в дитячий будинок забрали, а маму позбавили батьківських прав. А вітчима не стало.
У новій сім’ї батька мені було жити дуже добре. І тітка Валентина, і її мама – бабуся Анна, до мене ставилися дуже добре.
Пройшли роки. Зараз мені вже тридцять чотири роки. Я заміжня, у мене двоє дітей. Андрій одружений, Наталя теж вийшла заміж.
Коли не стало бабусі Марії, мами мого батька, то вона заповіла мені свій будинок. А через рік несподівано не стало і тата. Квартиру він залишив Андрію і Наталі, а мені заповідав свою машину. Ще залишилася недобудована дача. Але її ми вирішили не продавати, а добудувати і приїжджати туди відпочивати сім’ями.
Коли моя мама якось дізналася, що не стало бабусі і батька, вона знайшла мою адресу і прийшла до мене. Ми з нею не бачилися більше двадцяти років.
– Я чула, що бабуся тобі будинок залишила, а батько, що залишив? – запитала мама. – У тебе ж ще брат і сестра є! Це нечесно, що тобі все дісталося. Ділитися треба! Продавай увесь свій спадок, що від батька з бабусею отримала, і будемо гроші на трьох ділити.
Але я сказала, що нічого ми ділити не будемо і попросила її піти. Може, це і неправильно, але я вважаю, що нічого цій людині я не винна. І вона і діти, яких вона від вітчима народила – для мене абсолютно чужі люди. У мене є брат і сестра – це Андрій і Наталя.
Дачу ми добудували і тепер часто там всі разом збираємося. І тітку Валентину привозимо. Всі вони – моя справжня сім’я. Ближче і рідніше у мене нікого немає.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
