fbpx
Breaking News
Феодосія потайки зустрічалася з викладачем місцевого технікуму, де навчалася. Він був не кpивий і не старий – звичайний чоловік, але одружений. Та хоч як не ховай, а правда все одно вилізе нагору. Про cтоcyнки викладача з ученицею дізнались усі, бо та завaгiтнiла. Ростика вона наpoдила на злo своїй матері. А коли дочекалася невістки, вирішила її вuжuти з хати
У свої шістдесят Людмила виглядала бабцею, а от молодший за неї на десять літ Богдан ще ого-го. Тож коли пoмepли тесть і теща, Богдан став почуватися вільніше. Він поїхав у село, оселився в хаті, яку залишила мати і почав гyляти з мoлoдицями та вдoвaми. Аж рaптoм несподівано навідалася в село Людка. Усі завмepли в очікуванні: що буде, чи житиме тут законна дружина Богдана? Однак гостювання тривало недовго. За тиждень жінка поїхала. А Богдан ще кілька днів ходив задуманим. А потім якось раптово перевіз у батьківську хату свою шкільну любoв, яка два роки тому oвдoвiла. Село розчаровано зітхнyло: не буде про кого пліткувати. А який пaлкuй та щедрий чоловік був! Не одну жiнoчку тiшuв
Яка погода чекає на українців
Гороскоп на 14 грудня. Овен має бути готовим до великих зрyшень. А скорпіону сьогодні варто мовчати. На кожен знак зодіакального кола чекають зміни
Брат подзвонив мені тиждень тому і заявив: – Забиpай маму до себе. Нам в кімнатці тісно удвох. А вчора мама плaчучи, пpосила дoпомоги. Тепер я для себе зрозуміла: там, де справа стосується квартирного питання, родинні зв’язки взагалі не треба брати до уваги
Життєві історії
Бабуся на вулиці продавала кріп і соління. Всі люди проходили повз, не звертаючи уваги на стареньку. А потім до неї підійшов пристойно одягнений чоловік і зробив oсь щo

Бабуся продавала кріп і соління. Всі люди проходили повз, не звертаючи уваги на стареньку. А потім до неї підійшов пристойно одягнений чоловік і зробив oсь щo.

У вашому місті ще залишилися бабусі, які сидять в холодну погоду біля магазинів, поштових відділень, підземних переходів. Джерело

Я про тих, які намагаються продати свої заготовки, яблука, помідори, зелень.

У нас таких багато. Сидять пенсіонерки, намагаються хоч якось поправити своє скрутне становище і роздобути надбавку до своєї «величезної» пенсії.

Читайте також: Дівчина з села приїхала вчитися. Очі косoокі, кирпатий ніс, туга коса, на щічках завжди рум’янець. Усі називали її “сeлючкa”. І oсь щo зpобила дівчина

Скажу чесно, я не благодійник, і зазвичай проходжу повз. Дуже рідко буває, що купую щось з цього «пенсійного» асортименту. Все тому, що я не люблю різні заготовки і т. д., а якщо цим бабусям дати грошей просто так, з бажанням допомогти, вони ні в яку не візьмуть. Не жебpаки ж.

Ось і цього разу, сидячи в машині і чекаючи, коли моя дружина вийде з відділення ощадбанку, розташованого навпроти Пошти, я спостерігав, як «йде торгівля» у однієї бабусі, яка акуратно прилаштувалася біля виходу.

Бабуся сиділа, загорнувшись в пальто, а перед нею стояла коробка. На коробці красувався пучок кропу і стояли дві банки з соліннями з помідор. Також поруч лежав пакет з якимись сухофруктами.

Місце було людне, так як в ощадбанк і пошту йшов постійний потік відвідувачів. Але .

Неабияк втомившись чекати дружину, я вийшов з машини, подихати повітрям.

«Купити кріп у неї чи що?» – промайнула в голові думка.

Соління ми не їмо, а кріп все одно в раціоні присутній. Яка різниця, де його брати, у бабусі або в магазині? Тут хоч допомогти трохи вийде.

З цими думками я попрямував в сторону бабусі.

«Почім укропчик?» – питаю.

Старенька спочатку навіть не зрозуміла, що звертаються до неї. Мабуть настільки довго і безрезультатно тут сиділа.

«Так скільки коштує зелень?» – повторив я запитання.

«Ой, та я не знаю, скільки дасте!» – стрепенулася пенсіонерка, намагаючись піднятися на ноги.

Я дістав з кишені гроші і хотів вже розплатитися, як позаду пролунав голос:

«А соління почім, бабцю? І сухофрукти? »

Обертаюся, стоїть мужик. Пристойно одягнений, видно, що не бідує.

«Ой, та гривень 30 б за банку отримати. А сухофрукти я вам так віддам, якщо соління то візьмете! »- каже пенсіонерка.

«Ви не проти, якщо я заберу?» – звернувся до мене чоловік.

«Ні, я тільки кріп хотів взяти!» – посміхаюся.

«Давай, бабцю, зараз я в машину віднесу,» – говорить мужик.

Після цього бере все, що було у бабусі на коробці в оберемок і направляється до джипу, припаркованого біля відділення ощадбанку.

«Та ви що, і помідори заберете? Куди це він? »- розпереживалася бабуся, мабуть, ще не розуміючи, що їй вдалося продати весь товар.

«Так зараз повернеться!» – посміхаюся.

Мужик поставив соління в багажник машини і підійшов назад. Дістав з кишені гаманець і витягнув з нього п’ятсотгривневу купюру.

«Тримай, бабцю! Соління то хоч смачні? »- запитав чоловік, простягаючи гроші пенсіонерці.

«Так сама робила, смачні! Ой, у мене ж здачі то немає з таких грошей! »- розгублено промовила жінка, беручи в руки купюру.

«Ну раз сама робила, то і здачі не треба!» – посміхнувся мужик і мовчки розвернувшись, пішов до машини.

«Залишили мене без кропу! Може викуплю? »- гукнув я його слідом.

«Кріп я сам люблю!» – обернувшись, пожартував чоловік.

Ми обидва розуміли, що нікому з нас цей кріп не потрібен, як і соління. Просто кожен з нас вирішив допомогти пенсіонерці, в міру своїх можливостей.

«Так що ж це » – розгублено промовила жінка, тримаючи в руках добру половину своєї пенсії.

«Мабуть і правда у вас соління смачні, раз так цінуються! Ідіть додому, замерзли напевно! »- посміхнувся я і пішов назад до своєї машини.

Бабуся повільно зібрала порожню коробку і пішла в бік житлових будинків. З ощадбанку вийшла дівчина, багато одягнена, і сіла на пасажирське сидіння в джип того чоловіка. Парочка поїхала геть.

Тішить те, що залишилися люди, які не втратили людяність, незважаючи на те, що їх стан дозволяє не звертати уваги на бiдність і бpуд навколо себе. Сподіваюся, що добро повернеться цьому чоловікові в стократному розмірі.

Related Post