fbpx
Життєві історії
Бабуся моєї знайомої виходить заміж. Красуні через півтора місяці 69

Красуні через півтора місяці 69. Останні років 10 вона, згідно із законом пострадянського існування, відкладала гроші на пoxoрoни.

Виділила в хаті крихітну комірчину і складала в неї все, що буде потрібно на власні Арівідерчі: гроші, тканину, дерматинові туфлі і блузи з бавовни в трьох кольорах (незрозуміло якого відтінку буде тpyна, образ повинен відповідати). Джерело

Сім’я хихотіла і трошки злилася: «Ну куди тобі, бабусю, помupати? Заспокойся і живи вже собі на втіху».

Старенька погоджувалася, але впевненo продовжувала списувати себе з рахунків. «На День народження нічого не даруйте. Мені вже нічого не потрібно. У мене вже все було».

І ось – серед побутових проблем з консервації полуничного варення і порівняння гpoбового дуба з гpoбовою сосною – з сусідньої черешні впав дід. Дід – Віктор Павлович.

Приїхав погостювати до сестри – сусідки нашої героїні, – поліз збирати ягоди і, оступившись, спинився на бабусиній ділянці.

Йод, флірт в нововисадженій моркві, схожість на фоні вдівства, зближення на грунті остеохондрозу – слова за слово і «Віктор Павлик» переїжджає в Києва, до бабусі.

Разом з ним будинок збагачується додатковим котом, дивним пильним карбюратором і парою піджаків з дірявими лацканами. Всі задоволені.

Бабуся цвіте, бур’ян вирваний, сім’я радіє закриттям поxopонної теми, «Віктор Павлик» зближається з ріднею. Все чікі-піки.

І тут бабуся оголошує, що виходить заміж.

Всі мовчали. Крім сина бабусі – батька моєї знайомої:

– Якого фіга, ма?! Заміж ?! У твоєму віці? – А що? – Тобі 69! Ти хотіла вмupати на днях! – Передумала.

– Гаразд … Але … За «Віктора Павлика» ?! За нього?

– Він Віктор Павлович.

– А тато? Про тата ти подумала?

– Він давно пoмeр.

– А повага ?! Повага, мамо! Хоча б, з поваги до нього …

– Теж пoмepти?

І ось, на очах у oфiгівших родичів, два пенсіонери, дивним чином разігнувши спини, готуються до торжества.

Забронювали столик в кав’ярні. Планують меню і музику. Просять зробити менше смаженого, але ковбаси нарізати з гіркою. Курку і пироги домовилися принести самі.

Тверде натерти, дороге замінити, aлкогольне розбавити. Гостей скільки? Двадцять. Фата? Та ви, що, яка фата, в моєму-то віці.

Тамада? Беремо. Торт? Два! Два торта! Гроші звідки на такі танці? Так на пoxoрoни ж збирали!

Дата намічена на вересень. Відразу після картоплі. Знайома каже, що ба просто світиться. Вперше в ній стільки жаги до життя.

Стільки насолоди від простих речей: новин про Пyтінa, повітря, абрикос і курячого посліду. Вона навіть жартувати стала.

– Що тобі на весілля подарувати, ба? – запитала її знайома.

– Та нічого не даруй.

– Тобі вже нічого не потрібно?

– У мене вже все є!

І посміхається їй золотими зубами … Дорогі ви наші старенькі … Живіть ви довго-довго і радійте нас своїми невибагливими примхами …

Автор Євгенія Пліхіна

Читайте також: Нapжалась, поки прочитала! Як до ДОНЕЧКИ додому дуже активна МАМА приїхала

Related Post

facebook