Красуні через півтора місяці 69. Останні років 10 вона, згідно із законом пострадянського існування, відкладала гроші на пoxoрoни.
Виділила в хаті крихітну комірчину і складала в неї все, що буде потрібно на власні Арівідерчі: гроші, тканину, дерматинові туфлі і блузи з бавовни в трьох кольорах (незрозуміло якого відтінку буде тpyна, образ повинен відповідати).
Сім’я хихотіла і трошки злилася: «Ну куди тобі, бабусю, помupати? Заспокойся і живи вже собі на втіху».
Старенька погоджувалася, але впевненo продовжувала списувати себе з рахунків. «На День народження нічого не даруйте. Мені вже нічого не потрібно. У мене вже все було».
І ось – серед побутових проблем з консервації полуничного варення і порівняння гpoбового дуба з гpoбовою сосною – з сусідньої черешні впав дід. Дід – Віктор Павлович.
Приїхав погостювати до сестри – сусідки нашої героїні, – поліз збирати ягоди і, оступившись, спинився на бабусиній ділянці.
Йод, флірт в нововисадженій моркві, схожість на фоні вдівства, зближення на грунті остеохондрозу – слова за слово і «Віктор Павлик» переїжджає в Києва, до бабусі.
Разом з ним будинок збагачується додатковим котом, дивним пильним карбюратором і парою піджаків з дірявими лацканами. Всі задоволені.
Бабуся цвіте, бур’ян вирваний, сім’я радіє закриттям поxopонної теми, «Віктор Павлик» зближається з ріднею. Все чікі-піки.
І тут бабуся оголошує, що виходить заміж.
Всі мовчали. Крім сина бабусі – батька моєї знайомої:
– Якого фіга, ма?! Заміж ?! У твоєму віці? – А що? – Тобі 69! Ти хотіла вмupати на днях! – Передумала.
– Гаразд … Але … За «Віктора Павлика» ?! За нього?
– Він Віктор Павлович.
– А тато? Про тата ти подумала?
– Він давно пoмeр.
– А повага ?! Повага, мамо! Хоча б, з поваги до нього …
– Теж пoмepти?
І ось, на очах у oфiгівших родичів, два пенсіонери, дивним чином разігнувши спини, готуються до торжества.
Забронювали столик в кав’ярні. Планують меню і музику. Просять зробити менше смаженого, але ковбаси нарізати з гіркою. Курку і пироги домовилися принести самі.
Тверде натерти, дороге замінити, aлкогольне розбавити. Гостей скільки? Двадцять. Фата? Та ви, що, яка фата, в моєму-то віці.
Тамада? Беремо. Торт? Два! Два торта! Гроші звідки на такі танці? Так на пoxoрoни ж збирали!
Дата намічена на вересень. Відразу після картоплі. Знайома каже, що ба просто світиться. Вперше в ній стільки жаги до життя.
Стільки насолоди від простих речей: новин про Пyтінa, повітря, абрикос і курячого посліду. Вона навіть жартувати стала.
– Що тобі на весілля подарувати, ба? – запитала її знайома.
– Та нічого не даруй.
Читайте також: Нapжалась, поки прочитала! Як до ДОНЕЧКИ додому дуже активна МАМА приїхала
– Тобі вже нічого не потрібно?
– У мене вже все є!
І посміхається їй золотими зубами … Дорогі ви наші старенькі … Живіть ви довго-довго і радійте нас своїми невибагливими примхами …
Автор Євгенія Пліхіна
