Віра завжди жила з мамою в їхній невеликій квартирі, а коли дівчина виросла, почала непогано заробляти і збирати гроші, щоб купити собі житло. Мама поїхала в село, де жила в невеликому старому будиночку, з роками їй все більше хотілося жити на природі, тому вона попередила дочку, що квартиру скоро буде продавати, і будувати собі хороший будинок в тому ж селі. На той час Віра накопичила небагато, всього лише трохи більше ста тисяч.
В цей час вона познайомилася з чудовим хлопцем, Тарасом. Віра закохалася і повністю поринула в романтичні відносини. Тарас власного житла не мав, знімав однокімнатну квартиру. Працював на себе, дохід не був стабільним. Але Віра не помічала такі дрібниці, адже ніколи не вважала себе меркантильною.
Якось мама повідомила, що знайшовся покупець на квартиру і Віра повинна з’їхати. Куди дівчина повинна з’їжджати – маму це не надто хвилювало. Дочка давно вже доросла і повинна сама вирішувати свої проблеми. Тарас вирішив, що дівчина може переїхати до нього. Тим більше, що Віра показала себе гарною господинею. У квартирі, де вона жила завжди було чисто, затишно, та й готувала вона смачно.
Отже, молоді стали жити разом, так би мовити цивільним шлюбом. Штамп в паспорті ставити не поспішали, хотілося все таки перевірити почуття. Тільки ось збирати у Віри вже не виходило. Навпаки, коли у Тараса траплялися негаразди в роботі, Віра покірливо брала гроші зі своєї заначки.
Не було в ній ні краплі меркантильності, подобався їй цей чоловік незалежно від наявності або відсутності у нього грошей. Розписалися Віра з Тарасом лише тоді, коли зрозуміли, що у них буде дитина, і переїхали в будинок свекрухи – у село за 30 км від міста.
Але чим більше часу молоді жили з матір’ю, тим частіше між ними з’являлися непорозуміння. Тарас намагався не втручатися в розборки жінок, але іноді все таки ставав на бік дружини. Незабаром у них народилася дочка. Тарас з Вірою вирішили переїхати в невелику хатинку, на ділянці у бабусі, а сама бабуся жила в будинку поруч. Накопичення Віри і пішли на переїзд і мінімальне облаштування на новому місці.
Бабуся була тільки рада, вона виділила онукові ту половину ділянки, де стояв будиночок. Сімейна пара з полегшенням зайнялася облаштуванням свого нового житла. Тарас відчував себе повноцінним господарем в будинку, добувачем і главою сім’ї. Перший декрет Віри плавно перейшов в другій. У них народилася друга дочка. Якось, спільними зусиллями, вони змогли добудувати будинок.
Тільки ось відносини з кожним роком псувалися все більше. Тарас з кожним днем все більше пишався собою, тепер він ходив королем, Вірі доводилося буквально випрошувати гроші собі на білизну, і деякі дрібниці. На дітей, він витрачався, не замислюючись, а ось на дружину, чомусь виділяв гроші дуже неохоче. До слова сказати, навіть дитячу допомогу чоловік оформив на свою картку, так що Віра доступу до них не мала.
За освітою Віра була вчителем математики, тому заробляла репетиторством, але ті крихти, які вона заробляла, тут же і йшли на сімейні витрати. Тарас не раз говорив їй, що якщо їй потрібні гроші, нехай йде і сама заробляє, але молодша дочка була ще занадто мала. Все частіше стали відбуватися в родині непорозуміння. Однак, коли Віра віддала молодшу дочку в садок і вийшла на роботу, на неї посипався шквал закидів від чоловіка.
Їй говорилося, яка вона безвідповідальна мати зозуля, тепер діти без нагляду, у неї тепер зовсім немає часу займатися з дітьми і стежити за будинком. Дівчина заробляла небагато чоловік клятвено пообіцяв, що якщо вона звільниться, він сам буде платити їй десять тисяч, аби вона займалася дітьми і домом.
Щоденні розмови і докори, зробили свою справу і Віра піддалася на вмовляння чоловіка. Вона знову сіла вдома, але чоловік благополучно забув про свою обіцянку.
Віра не раз пошкодувала, що зв’язала своє життя з Тарасом, адже біля такого чоловіка вона втратила дуже багато – і роботу, і свої гроші, і себе.
Фото ілюстративне.
