fbpx
Життєві історії
Бабусі не стало, а весь свій спадок вона відписала мамі. Наша бабуся жила окремо в шикарній двокімнатній квартирі з високими стелями. Я мріяла про цю квартиру, але мама вирішила відписати її моїй молодшій сестрі, а мене залишила без спадку

Я була нелюбимою дочкою у мами лише через те, що мій батько її кинув. Потім вона вийшла заміж вдруге і народила ще одну доньку. З сестрою у нас різниця 7 років. Я була завжди винна в усьому, а до сестри відносилися як до справжньої принцеси.

Наша бабуся жила окремо в шикарній двокімнатній квартирі з високими стелями. За радянських часів бабуся з дідусем займали значні посади і їм дали таку квартиру, причому в центрі нашого обласного міста.

Я вийшла заміж майже 30 років тому і поїхала разом з чоловіком в інше місто, там він отримав службову квартиру. Сестра мені тоді дуже позаздрила, вважала, що мені пощастило!

Ми облаштувалися, почали жити, я пішла працювати, як приходить повідомлення, що бабусі не стало, а весь свій спадок вона відписала мамі. Беру відпустку на тиждень, їду додому. Відправили бабусю в останню путь, почали сімейні справи розбирати, а мама мені і каже: «Ось ти, доню, щаслива, у тебе вже все є, а сестрі тільки починати своє життя, нехай бабусина квартира їй залишиться, я на неї перепишу, не ображайся. А тобі колись дістанеться моя квартира».

Мені це не сподобалося, бо різниця між квартирами колосальна! У нас околиця, а там центр! Тим більше, мама молода ще була. Мені було прикро за бабусину квартиру – чому вона мала дістатися сестрі. Мало що може статися – я можу розлучитися, бути з дитиною на руках, куди я піду? Та й квартира там у нас службова.

Так сестра стала повноправною спадкоємицею бабусиної квартири і ділитися не збиралася. Мати писала мені листи, ніби нічого не сталося, а я їй не відповідала. Вона дзвонила по міжміському телефону (тоді мобільних ще не було), відповідав мій чоловік, я не хотіла розмовляти. Тільки сказала їй один раз коротке: «Вітаю!», Коли вона вийшла заміж.

Через кілька років мами не стало. Її квартира дісталася її другому чоловікові, який переконав маму переписати житло на нього, то ж мені знову нічого не дісталося. Якщо чесно, я нічого не відчувала – ні гіркоти, ні радості. Я не поїхала додому, по-перше – повинна була ось-ось народити другу дитину, а по-друге, не хотіла навіть бачити сестру! За цей час ми з нею жодного разу не зателефонували, а про маму мені повідомила сусідка.

Ми з сусідкою ще потім кілька років спілкувалися, вона розповідала, що сестра так і живе в тій квартирі, веде розгульне життя, постійно змінює співмешканців, заміж не вийшла, зате народила від одруженого чоловіка.

Сестра боязко подавала мені заявки в друзі на багатьох соціальних мережах, але я не прийняла і в чорний список її занесла. Зате від знайомих дізналася, що для чогось вона продала ту бабусину квартиру, з’їхала в простішу двокімнатну у віддаленому районі, мабуть з грошима туго стало. Заміжня так і не була, дочку ростить, хоч досі водить в будинок всяких чоловіків, мабуть сподівається на диво, що хтось з нею одружиться.

А мені здається – це бумеранг їй за жадібність і заздрість. Не знаю чому, але час не лікує, начебто розумію, що треба вже відпустити цю ситуацію і пробачити сестру, але не можу.

Фото ілюстративне – bigmir.

You cannot copy content of this page