Антоніо, з яким я живу в Італії, приїхав зі мною додому. Моя донька з зятем зустріли нас дуже гостинно, а він дав моєму онуку лише 100 євро. Я була неприємно вражена, та й перед дітьми мені було соромно за його жадібність, я навіть не уявляла, що він такий такий

В Італії я вже 3 роки живу не сама, а маю чоловіка, італійця. Миз ним офіційно не розписані з певних причин, але живемо разом і поводимо себе як справжня сім’я. А хто там у той паспорт заглядає – є там штамп чи нема?

Антоніо забрав мене до себе, у нього є великий будинок, в якому останні роки він жив сам. Дружини його не стало ще 15 років тому, а дві його дорослі доньки живуть окремо.

Я на заробітках вже 15 років, весь цей час працювала баданткою і ніколи нікого собі не шукала. Але 3 роки тому я була змушена змінити роботу, бо мого попереднього синьойора не стало.

Я переїхала в невеличке селище неподалік він Неаполя, стала доглядати там одну літню італійку.

Антоніо виявився її сусідом, ми так з ним і познайомилися, коли ранками пили на вулиці каву (я люблю пити каву в альтанці, на вулиці, поки моя синьйора ще спить).

Італієць майже відразу помітив мене і цю мою дивну звичку, і з часом став і сам виходити на балкон пити каву. Тоді ми з ним і спілкувалися на різноманітні теми, а потім дуже зблизилися.

Стали ми зустрічатися. Він не проти зі мною і розписатися, але каже, що не знає, як цю новину його доньки сприймуть, тому, треба трохи почекати.

А я і не поспішала, я працюю (тепер уже ходжу на прибирання), гроші заробляю і доньці в Україну відправляю. До мене Антоніо ставиться дуже добре, подарунки дарує, то ж що мені ще треба?

Але цього разу я зібралася додому у відпустку, а він сказав, що зі мною поїде.

Думаю, ну нехай їде, що тут такого? Але ця поїздка дуже змінила моє ставлення до нього.

Ми приїхали, моя донька нас дуже гарно зустріла, так, що столи від наїдків вгиналися. Зять на машині нас возив усюди, я хотіла йому показати якісь гарні місця.

А він всього один раз заплатив, коли ми всі пішли в кафе. На цьому все!

Скажу відверто, його жадібність мене дуже вразила, я навіть подумати не могла, що він такий. За дорогу 100 євро я сама платила за себе, а він за себе.

Найбільше мене вразило те, що він внуку моєму шестирічному, Артемку, дав аж 100 євро! Сказав, щоб ми йому щось купили! А що за ці гроші купиш? Хіба що санки на ринку.

Та мені перед донькою і зятем соромно, що я такого скупердяя додому привезла.

Напевно, доведеться нам прощатися з Антоніо, бо навіщо мені такий залицяльник, якому для мене і для моєї сім’ї грошей шкода?

Cпеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page