Відразу після одруження ми переїхали до батьків чоловіка і стали жити зі свекрами. Будинок у них великий, двоповерховий, є всім де розміститися. Жити разом – постановив свекор, не звернувши уваги на невдоволення дружини. А та не могла заперечити – вона в будинку тільки прописана, власником був чоловік.
Нам була виділена кімната, зазначено, яким санвузлом ми можемо користуватися і було розказано, скільки разів на тиждень треба мити підлогу в передпокої і на кухні. Зі свекрухою я практично не перетиналася – вона не їла після шостої, а я приходила додому з роботи в сьомій годині. Я намагалася вести себе тихо в чужому домі, тому претензій, як я вважала, до мене у свекрухи бути не могло.
Мамі чоловіка не подобалося те, що ми жили з ними, але вона мала миритися з ситуацією, бо так хотів її чоловік. Але рік тому свекра не стало. Не минуло й тижня після цієї події, як свекруха нам повідомила, що не хоче з нами жити, тому ми повинні з’їхати.
Антон спробував їй пояснити, що якась частка в будинку теж належить йому, але Тамара Василівна запевнила його, що батько написав заповіт на неї.
– Я точно знаю, що будинок мій, твого тут нічого немає. Забирай дружину і йди, – підсумувала свекруха.
Чоловік образився, скомандував збирати речі і ми з’їхали. Але з висновками свекруха поспішила, бо батько весь будинок відписав за заповітом моєму чоловікові. Я була здивована, а Антон мені сказав:
– Повір, у тата були причини так вчинити.
Я всіма силами відмовляла чоловіка повертатися. Але чоловік відповів, що не хоче жити на зніманні, коли у нього є своє житло. А якщо маму не влаштує наша компанія, вона вільна переїхати, куди їй буде завгодно.
Ми переїхали. Ось тільки радості не було зовсім. Свекруху мені було шкода. Мій чоловік так і не пробачив свою матір за те, що вона вигнала його, як тільки не стало батька сімейства.
Чим довше я спостерігала за стосунками Антона і його мами, тим більше розуміла, що не знаю до кінця чоловіка, за якого я вийшла заміж. Я намагалася вмовити чоловіка продати цей будинок і купити мамі окреме житло. Але Антон не захотів цього робити.
Заміж я виходила за зовсім іншу людину. Я зібрала речі і пішла. Зараз я в процесі розлучення. Чоловік просить вибачення, сам не розуміючи за що. Каже, що якщо його мати мені заважає, то вона з’їде від нас, аби я повернулася. А я співчуваю свекрусі, яка виростила настільки невдячного сина. Сподіваюся, з часом, вони знайдуть спільну мову.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
