Андрій приїхав у місто вступати навчатися до університету. Але не вдалося, на жаль, не склалося, не пройшов він по конкурсу. Назад, у село повертатися Андрій не хотів. Роботи в селі немає. Та і перед батьками та родичами було соромно, що підвів їх. Тому став шукати роботу в місті.
Один знайомий хлопець, з яким разом поступали на навчання до університету, сказав йому, що знає бабусю, вона живе на окраїні міста, має свій приватний будинок, шукає собі помічника для господарства і садівника, вона дає йому окрему кімнату. Для Андрія це була гарна нагода, адже він міг знайти собі непогану роботу, а бабусі допомагати за те, щоб жити в їй окремій кімнаті. Тільки зразу друг попередив, що бабуся вередлива і має непростий характер. В неї багато робітників побували, але всі не такі, все не складалося у неї з ними.
Михайло вирішив спробувати, адже він уміє все, і садівництвом займався, він простий хлопець з села і сільська робота йому навіть до вподоби, а те, що житиме в хатині, хай навіть на краю міста, а не в квартирі тісній, йому взагалі дуже подобалося.
Ольга Іванівна недовірливо подивилася на хлопця, але погодилася, щоб він трохи попрацював, а далі буде видно. Жив у будинку в маленькій кімнаті. Ольга Іванівна і справді прискіплива в усьому. Помічала все, що Андрій робив, але хлопець спокійно реагував на бабусю. Якщо не правий, виправляв помилки, якщо правий, спокійно доказував свою правоту. З часом вони з Ольгою Іванівною порозумілися і життя налагодилося у обох.
Взимку вечорами часто засиджувалися разом біля телевізора. Андрій знав, що чоловіка і сина бабусі не стало давно, вона зовсім самотня, родини в неї немає. А прискіплива була до всього тому, що приходили до неї працювати якісь недобрі люди, тому вона не вірила вже у порядність людей. От Андрій їй подобається: добрий, хороший і розуміючий юнак, в ньому вона бачила свого чина. Коли наступного року хлопець почав говорити, що знову спробує вступати в університет, Ольга Іванівна підтримала його в цьому. Звичайно потрібно вступати. Адже знайти хорошу і високооплачувану роботу не так просто, а коли вивчиться, то інша справа. А жити буде з нею. І роботу свою робитиме, вона сказала, що підтримуватиме його в усьому, якщо буде така потреба, бо більше нікому не має дати своєї турботи.
Три роки жив Андрій в Ольги Іванівни. Та одного разу занедужала бабуся, була в стаціонарі, але не повернулася вже додому. Весь цей час Андрій возив їй свіжу домашню їжу, щодня був біля старенької, відпрошувався з роботи.
Коли бабусі не стало, Андрій перебрався жити в гуртожиток, так як вже навчався в університеті. Дуже шкодував за Ольгою Іванівною, вона вже йому, як рідна була.
Одного разу Андрія покликав чоловік, відрекомендувався нотаріусом, до якого зверталася свого часу Ольга Іванівна. Виявляється все своє майно вона заповідала Андрію. Наразі він живе в гарному будинку. Доля йому відплатила за його добро.
Фото ілюстративне.
