Ця історія трапилася кілька років тому. Наш син Андрій, якого ми змалку вчили завжди і при будь-яких обставинах бути добрим і залишатися людяним, потрапив в цікаву ситуацію. Андрій в той час навчався в університеті, і на обід ходив в недорогу їдальню неподалік від навчального закладу. І, одного разу, йдучи звичним маршрутом на обід, наш син побачив літню жінку, бабусю. Вона, дуже дивно себе поводила, мала стурбований вигляд і ходила з боку в бік.
Андрій відразу підійшов до неї і запитав, чи потрібна їй допомога:
– Бабусю, з Вами все добре? Що у вас сталося, може вам чимось допомогти? – сказав він розгублено.
Літня жінка глянула на нього і каже:
– Я, напевно, загубилася. Син сказав мені чекати його біля будинку, я вирішила прогулятися і тепер не можу збагнути де я.
– А де знаходиться ваш будинок? – вирішив допомогти Андрій.
– Нічого не знаю, пам’ятаю він великий і червоний, високий такий…
Наш син приблизно уявляв собі, про який будинок каже ця жінка. Він пообіцяв, що допоможе їй, і повів її в бік елітних будинків з червоної цегли, яких в місті було небагато.
Вже на підході до потрібного кварталу, Андрій зрозумів, що не помилився. У дворі творилася метушня, багато поліцейських машин, і розгублений чоловік в центрі цього дійства.
– Шукайте мою матір! Перекрийте дороги, зробіть все, щоб через годину вона була вдома!
Коли Андрій увійшов у двір, він покликав чоловіка:
– Ви не цю бабусю шукайте?
Чоловік усіх сил помчав у бік нашого син і бабусі, одразу став дякувати Андрію, мало не зі сльозами на очах.
– Спасибі тобі велике. У мене мама старенька вже, навіть не уявляю, що могло б статися, якби ти не знайшов її…
На знак подяки чоловік покликав нашого сина працювати до нього в фірму. Андрій – хлопець тямущий і вже через пів року добре піднявся по службі і зайняв посаду великого начальника.
Зараз Андрій дуже добре заробляє, син тієї бабусі зробив його своїм заступником. Так доля віддячила моєму синові за його доброту і чуйне серце.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
