fbpx
Життєві історії
Андрій ходив дуже сумний і задуманий, і грошей в домі ставало менше. То ж Анастасія припустила, що в чоловіка з’явилася інша жінка. Настя прямо запитала чоловіка, що з ним коїться. Вона готова була почути все, але Андрій ошелешив її зізнанням

Анастасія з Андрієм побралися пів року тому і були безмежно щасливі. Андрій – розумний, красивий, вольовий і рішучий, був керівником відділу, де працювала Настя.

Завжди толерантний і мудрий – він подобався усім дівчатам, які працювали на фірмі. Та серед усіх претенденток Андрій вибрав саме Анастасію.

Дівчина була єдиною дочкою генерального директора фірми, проте цей факт виплив майже перед весіллям. Вона намагалася завжди бути скромною і ніколи не користувалася своїм становищем. Між молодими людьми виникли справжні, чисті почуття.

Молодята побралися і почали жити в невеликій двокімнатній квартирі в елітному районі міста. Житло нещодавно придбав Андрій. Від багато тестя він не хотів нічого, бо вважав, що має сам усього досягнути.

Анастасія вже кілька місяців спостерігала за чоловіком. Він ходив дуже сумний і задуманий, та й грошей в домі ставало менше.

– У нього є інша!, – промайнуло в голові у жінки. –Точно, он скільки дівчат сохне за моїм Андрієм. Інакше, чого б він так сильно змінився?

Коли їй вже було не сила губитися в здогадках, Настя прямо запитала чоловіка, що з ним коїться. Вона готувала себе до найгіршого.

Але Андрій ніби зрадів цьому запитанню. Таке враження, що і він сам давно хотів про це поговорити. Настю це насторожило ще більше.

– Кохана, не знаю, як ти на це відреагуєш, але я маю тобі нарешті зізнатися – я не той, за кого себе видаю. Я зовсім не багатий і не успішний, як всі про мене думають. Я – родом з невеличкого села, з дуже бідної сім’ї. Мама все життя одна мене виховувала, а батька свого я взагалі не знаю. Там, в селі, я провів дуже бідне дитинство.

Щоб вирватися з цієї життєвої рутини, я багато вчився. Я розумів, що допомоги мені нема від кого чекати. Все, що я маю, я маю тому, що дуже багато працював над собою. А мама так і залишилася жити в селі, в тих умовах, до яких звикла. То ж як бачиш, я не принц з казки.

А ще, у мене дуже хвора мама. Я зараз мушу їй допомогти, тому частину наших заощаджень я віддаю їй на лiкування. Ти напевно вже встигла помітити, що у нас стало менше грошей.

Андрій говорив все дуже щиро. Анастасія слухала, не перебиваючи чоловіка. Вона була дещо ошелешена почутим.

– Знаєш, ти маєш рацію, – нарешті вона заговорила. –Ти – не принц з казки. Але ти – найкращий син і мій найкращий чоловік, якого я дуже кохаю. А твою маму ми завтра ж заберемо до нас додому.

Крім того, нам скоро потрібна буде нянька. Я якраз збиралася тобі сказати, що нас скоро буде троє.

Фото ілюстративне – soulpost.

facebook