fbpx
Життєві історії
Анатолій в свої 42 вже був двічі розлучений, і коли він зустрів 39-річну Олену, в якої була трикімнатна квартира, вирішив переїхати до неї. Так би мовити, вирішити своє житлове питання, так як у самого квартири не було. Але Олена зареклася, що після свого розлучення, вона і чути нічого не хоче про спільне проживання з іншим чоловіком

В 39 років Олена вже була розлученою. Саме в цей час вона зустріла 42-річного, двічі розлученого Анатолія. Три роки тому вони познайомилися на дні народження друзів, сподобалися один одному, почали зустрічатися.

До цього їх особисте життя виглядало наступним чином: у Анатолія є дочка від першого шлюбу. В свої 21 вона недавно вийшла заміж і народила, і син від другого шлюбу 9 років, на якого він ще сплачує аліменти. У Олени – дві дочки-близнючки 16-ти років, які живуть разом з нею, в трикімнатній квартирі. Анатолій же свою однокімнатну квартиру, де він жив з другою дружиною, залишив їй і синові, сам тепер перебрався на знімну квартиру.

В цьому якраз і вся справа. Анатолій відразу ж по-діловому обговорив умови зустрічей. Заявив, що двох шлюбів і двох розлучень йому досить, тому теж дуже зраділа – її все повністю влаштовувало. Повсякденного поділу побутових обов’язків вона досхочу наїлася і до розлучення.

Перший час все було ідеально: зустрічі 2-3 рази в тиждень, зрідка спільний вихід у світ – в гості на дні народження друзів, у кіно, кілька разів були в театрі, влітку на тиждень їздили до моря. Олена була повністю задоволена ситуацією, що склалася. Чоловік ніби і є, але немає всього іншого, що найчастіше привносить в життя жінки чоловік: немає необхідності його обслуговувати в побуті: купувати йому продукти, готувати, годувати, мити за ним посуд, прати-прасувати його одяг, терпіти його закидони, поганий настрій, відповідати за «погоду в будинку» та інше.

Олена була впевнена, що задоволений і сам Анатолій. Він сам перший запропонував такі відносини, і був позбавлений всього того, на що скаржаться чоловіки в співжитті з жінкою: ніхто не дістає його, не вимагає грошей і подарунків.

І ось рік тому кавалеру раптом закортіло руйнувати цю практично ідилію. Анатолій раптом почав натякати на те, що йому важко оплачувати знімну квартиру і одночасно платити аліменти синові, що дочка недавно народила і їй треба допомагати, що мама, яка живе в райцентрі недалеко від міст, захворіла і теж треба допомогти, що з його однокімнатної орендованої хрущовки далеко добиратися до роботи, а ось від Олени – всього то 2 зупинки і т. д., і т. п.

Олена відразу зрозуміла, звідки і куди вітер дме: звичайно, якщо б він переселився на її територію , то непогано б заощадив на зніманні квартири. Ось тільки у жінки ніякого бажання отримати співмешканця не було. Її все влаштовувало як є, та й дочки навряд чи були б у захваті від «вітчима». Вони хоч і визнали право мами на особисте життя, але отримати чужого їм чоловіка-нахлібника, який сильно змінить не в кращу сторону налагоджений сімейний побут, вони категорично не бажають і тут Олена повністю на їхньому боці. Їй це теж не треба.

Натяки Олена довго і наполегливо пропускала повз вуха, хіба що зрідка неуважно підтакувала: так-так, проблеми, але вони у всіх, життя таке. Розумна людина давно б зрозуміла, що про спільне проживання на її території і мови не може, але Анатолій все не заспокоюється, і продовжує в тому ж дусі.

Олена вирішила: якщо кавалер заговорить прямим текстом, і поставить питання руба про переїзд в її квартиру, доведеться розлучатися, хоча і шкода: в тих відносинах гостьового шлюбу, що є зараз, її все влаштовує, і останнє, чого вона хоче в цьому житті – це знову жити з чоловіком на одній території. Цього їй і з чоловіком вистачило, відтоді зареклася.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

facebook