Navigate
X

Людмило, кажу ж тобі, поки ще весна не прийшла і городи не почалися, приїжджай до мене в Іспанію. Тут така краса, що не передати словами, а заодно і відпочинеш, – запропонувала мені моя двоюрідна сестра Леся, коли була в мене в гостях під час відпустки. На заробітки мене би мій чоловік точно не пустив, уже не той вік, а от в гості на тиждень-два я таки вирішила поїхати, щоб хоч подивитися на ту Іспанію і зрозуміти, чого Леся стільки років там сидить

– Людмило, кажу ж тобі, поки ще весна не прийшла і городи не почалися, приїжджай до мене в Іспанію. Тут…

user2

Донечко, оскільки брат першим обзавівся сім’єю, то нехай вони уже живуть тут. А тобі дістанеться бабусина однокімнатна квартира, – пообіцяла мені тоді мама. У нас і справді була спадкова однокімнатна квартира, яку мама здавала і отримувала додатковий прибуток. Житло не нове, але я вирішила, що так навіть буде краще, бо мати справу з братом я не хотіла. Тим часом, я також вийшла заміж, і ми з чоловіком пішли на оренду, а одночасно збирали гроші на своє житло. – Дарино, нам не варто ні на кого сподіватися, тим більше на твоїх родичів, – попередив мене мій чоловік. Він як у воду дивився, бо ті події, які стали розгортатися далі, показали, що він був правий

– Ти невдячна дочка. Чого це нашу маму має доглядати невістка, якщо є ти, донька рідна? – заявив мені брат.…

user2

На наступну суботу Лариса з сином їхали до майбутнього свата, в “старости”. Оксана потурбувалася про зовнішній вигляд сестри, підказала їй, що добре було б і сукню нову купити для такої нагоди, і макіяж та зачіску зробити. А Лариса ще й торт свій коронний спекла, Наполеон, бо вважала, що то якось негоже з пустими руками їхати до свата. Весілля таки відбулося, і навіть не одне, а два

– Кажу ж тобі, напевно щось сталося, бо Дениса таким засмученим я вже давно не бачила, – ділиться Лариса думками…

user2

Приїхала Поліна в понеділок з самого ранку, автобус довго не стояв на кордоні, якимось дивним чином цього разу черг не було, і жінка вже о пів сьомій ранку з сумками була біля своєї хвіртки, тепер водії везуть аж додому, хоч то добре. Поліна була впевнена, що її чоловік і син ще сплять, не хотіла їх будити, тому попросила водія, щоб той допоміг їй занести сумки до хати, адже їх було чимало, аж 8. Тільки Поліна обережно зайшла у хвіртку і попрямувала на подвір’я, як раптом відчинилися двері і вийшов Степан. – Ти уже так швидко? А чого не подзвонила, я і так не сплю, заснути не міг, на тебе чекав, – чоловік не йшов, а біг до дружини, яку не бачив весь рік. А де Максим? Він уже прокинувся, чи ще спить? – запитала Поліна. – Спить. Але. – Що, але

– Не можу вже дочекатися, мамо, коли ти приїдеш, – Максим не лукавив, коли говорив мамі такі слова. – Розумієш,…

user2

Марто, прийди на годинку, твоя допомога потрібна, – попросила Галина сусідку по телефону. Вони давно добрими подругами були, і Галина була впевнена, що з Мартою вони впораються швидше. – Ого, скільки всього ти тут наготувала! – сплеснула руками Марта, щойно зайшла в хату до сусідки. – Якщо ти зараз скільки всього на столи наскладала, то я собі уявляю, яким буде весілля! – Та не знаю я, ти ж чула які у мене свати багаті, я так хвилююся, а раптом їм щось не сподобається? – Все їм сподобається, у тебе тут все як в найкращому ресторані, одні голубці твої чого варті. А холодець так точно ніхто смачніший не приготує, тому розслабся, – заспокоїла подругу Марта. – До речі, а де твій Петро? – Не питай

– Петре, ну я ж тебе просила хоч сьогодні не запізнюватися, діти от-от приїдуть, а у нас нічого не готово,…

user2

Мамо, ти вдома? Відчиняй, – моя дочка Анна, яка приїхала до мене з самого ранку, стукала мені у шибку. В той день я чекала гостей, але не Анну точно. До мене мав приїхати Михайло, ми домовилися, що я позичу йому 10 тисяч євро. Я якраз сиділа на кухні, відраховувала необхідну суму, і тут принесло мою доньку. Я у відпустці вже три тижні, а вона всього раз до мене приїхала, в перший день. І то я підозрюю, що не через те, щоб мене побачити після довгої розлуки, а щоб подарунки забрати і грошей попросити, бо після того у неї все часу не знаходилося, щоб маму провідати. Аня настирливо стукала у шибку із словами: “Мамо, я знаю, ти вдома, відчиняй”. Я швидко зібрала зі столу всі гроші, які рахувала, і пішла відчиняти

– Мамо, ти вдома? Відчиняй, – моя дочка Анна, яка приїхала до мене з самого ранку, стукала мені у шибку.…

user2

Ліда приїхала до мене не з пустими руками, привезла мені в подарунок дуже красиві червоні лакові туфлі. Пояснила, що вона собі їх купила, а вони їй замалі. Продати вона їх не може, бо нема покупців, адже вони і справді дуже дорогі, і щоб вони у неї просто не лежали, то вона вирішила мені їх віддати. Я спочатку відмовлялася, казала, що це занадто дорого, та й мені нема куди в них іти, але подруга так наполягала, що мені довелося прийняти від неї цей дорогий подарунок. І яким же було моє здивування, коли через місяць Ліда приїхала, щоб забрати у мене ці туфлі, бо нарешті знайшовся покупець, який готовий викласти за них кругленьку суму. Вся ця ситуація мені була дуже неприємна, але я раділа лише з того, що я їх не взувала жодного разу, тому змогла віддати неушкодженими

– Я тебе дуже прошу, ти ж не відмовиш найкращій подрузі, з якою не бачилася майже два роки. Інно, будь…

user2

Дайте мені найкращий букет, який лише є у вас в магазині, – чоловік років 55-ти неабияк здивував молоду продавчиню в квітковому кіоску. – Так, звичайно, зараз ми вам підберемо найкращий букет, тільки уточніть, для кого квіти, – запитала молода співрозмовниця. – Для дружини. У неї в перший день весни день народження. Та вона і сама на весну схожа. А знаєте, давайте он ті троянди, усі, що є у відрі, – нарешті визначився покупець. – Він коштуватиме 3 тисячі гривень, – здивовано наголосила продавчиня квітів. – Нічого, гроші зараз не проблема, – відповів чоловік, витягнув три купюри по тисячі гривень, узяв красиво упакований букет і пішов. – Пощастило його дружині, такого турботливого чоловіка має, всім би таких, – захоплено вигукнула йому услід одна продавчиня. – Ага, це так романтично, – відповіла інша

– Дайте мені найкращий букет, який лише є у вас в магазині, – чоловік років 55-ти неабияк здивував молоду продавчиню…

user2

Привіт, Галинко, зайшла до тебе, щоб новину сказати. Люба приїхала, так що чекай гостей. Ти, головне, не переживай, ми тут з сусідами усі засвідчимо, як воно було. Але кажу тобі, щоб ти готова була, – Стефа прибігла до сусідки з самого ранку з цікавою новиною. – Дякую, тітко Стефо. А ви впевнені, що це таки була Люба? Де ви її бачили? – Галина намагалася зрозуміти, що відбувається, чому зовиця приїхала саме зараз, коли їй і так дуже важко

– Привіт, Галинко, зайшла до тебе, щоб новину сказати. Люба приїхала, так що чекай гостей. Ти, головне, не переживай, ми…

user2

Олена пішла до криниці, щоб принести до хати води. Рання весна виявилася холодною, з мокрим снігом, така сльота на вулиці, що поки жінка відро води принесла з двору, ноги геть промочила. Ще б не промочити, якщо вона ці чоботи носить вже 6-й рік, а купити нові немає змоги. Олена роззулася, щоб занести відро на кухню. 12-річний Андрійко, який робив уроки, глянув на мокрі сліди на підлозі, на мамині старі чоботи, і так йому маму шкода стало, що він запитав у Івана: – Тату, а коли ти мамі нові чоботи купиш? – Коли гроші будуть, тоді обов’язково і купимо, – байдуже відповів Іван. “Значить, ніколи…” – сказав про себе хлопчик. “Ну нічого, я коли виросту, моя мама матиме не лише найкращі чоботи, але і усе найкраще” – пообіцяв собі Андрійко

– Звідки я тобі візьму гроші? Ти ж бачиш, що я не можу роботу собі знайти, – Іван байдуже відмахнувся…

user2