Я хочу, щоб ти стала моєю дружиною. Я знаю твою історію, знаю, скільки болю тобі довелося витерпіти в минулому. Але я хочу подарувати тобі майбутнє, де не буде місця для сліз. Ти заслуговуєш на щастя. Він знає мою історію, тому прямо сказав: «Їдь додому, розлучайся і повертайся». Патриціо розумів, що без офіційного розірвання попереднього шлюбу ми не зможемо побудувати нічого нового. Його слова звучали дуже переконливо, і я погодилася. Усе здавалося логічним і правильним: я повернуся, швидко залагоджу всі формальності з документами і повернуся до чоловіка, який став для мене символом стабільності та спокою. І ось я приїхала в Україну. Дорога додому була сповнена хвилювань. Я уявляла собі зустріч із минулим із якимось острахом. Очікувала побачити похмуру квартиру, занедбаний побут і чоловіка, який за ці роки, напевно, став зовсім чужим, байдужим або злим на мене за мій раптовий від’їзд. Я готувала себе до важких розмов, суперечок про майно чи просто до холодного мовчання. Але замість похмурого чужого чоловіка я побачила зовсім іншу людину
Десять років тому я втекла в Італію. Не через гроші — просто вдома більше не могла залишатися. Мій чоловік зраджував…