Знову ти переводиш продукти на ці свої вигадки, Христино, краще б нормальних голубців чи кручеників накрутила, чоловік у хаті все-таки. Голос зовиці залунав раптово, хоча ще мить тому в коридорі лише клацнув замок. Тамара ніколи не вміла тримати межі приватного простору. Вона зайшла на кухню, скидаючи з плечей дороге пальто, і відразу зазирнула в духовку, кривлячи губи. Христина мовчки переставила гаряче деко на підставку. Сперечатися з сестрою чоловіка в день п’ятої річної весілля не було жодного бажання. Тарас із самого ранку бігав у справах, купував якісь дрібниці, метушився й дуже хотів зробити цей вечір особливим. Він сам запросив маму та сестру. Заради його спокою можна було й потерпіти ці зауваження. – Тарас любить рибу з травами, – спокійно відповіла Христина. – А для тебе я приготувала грибну запіканку. Проходь у кімнату, гості вже збираються. Тамара хмикнула, поправляючи зачіску, і кинула пальто на стілець. Світло від люстри впало на її шию, і Христина раптом заціпеніла. Повітря забракло, а руки самі собою опустилися. На шиї зовиці виблискувало кольє. Тонкий ланцюжок із білого золота тримав підвіску у вигляді витонченої краплі з дрібними камінцями, у центрі якої глибоким синім кольором мерехтів великий сапфір
– Знову ти переводиш продукти на ці свої вигадки, Христино, краще б нормальних голубців чи кручеників накрутила, чоловік у хаті…