Відгуляли ми весілля на славу, 350 гостей було! Все свати оплатили, бо ж у мене грошей не було. Я плакала від радості, що моя дитина в таке добро попала. Та тривала моя ейфорія недовго. Молоді стали жити у сватів у їхніх хоромах. Проте приходити мені до своєї дитини не можна було. Свати взагалі не хотіли знатися зі мною, бо нерівня я їм була. Бачила я свою Олю в школі, приходила до неї на роботу на перервах. І помітила, що змарніла моя дитина дуже. І обличчя її щось теж зовсім щастям не світилося
Як я раділа, коли моя єдина донька Оля вийшла заміж за чи не найбагатшого нареченого з нашого села! Свати мої…