Я розуміла і невістку, і доньку, але сама не могла зробити так, як вони. У мене мами не було, і я була вдячна свекрусі навіть просто за те, що вона прийняла мене до себе в сім’ю, і за те, що виховала для мене такого доброго чоловіка. Тому я найняла одну жінку з села, якій платила, щоб та щодня ходила до свекрухи. Коли свекрухи не стало, з’ясувалося, що вона все своє майно залишила доньці. Але Віра не приїжджала додому, і будинок занепадав. Тому я коли приїжджала, намагалася там навести порядок, вкладаючи туди свої гроші. Ірина мене картала, вона не розуміла, навіщо я це роблю, адже мені нічого не належить
– Наївна ти, Галино, якщо думаєш, що тобі хоч щось тут належить, – каже мені друга невістка Ірина. – Так…