Батьку, ти? Що ти тут робиш? – здивовано перепитав Олександр, коли проходився з своєю дружиною по ринку, і за прилавком побачив майже сивого дідуся, що торгував усім, чим тільки можна. – Продаю. Бо грошей треба. Житло мені потрібно буде зняти, хоч яку невелику кімнатку, – ледь чутно сказав і опустив очі, щоб не заплакати. Олександр швидко все зрозумів, і наказав батькові збиратися. – Хутко сідай до нас в машину і сам привезеш онукам гостинці. Зачекалися вони вже на дідуся. Микола очі свої забув, коли побачив як шикарно живе його син – такий красивий великий будинок він хіба у фільмах міг бачити. – Ось ваша кімната, тату. Ми вас нікуди не відпустимо, – сказала дружина Олександра, яка також все зрозуміла
– Тату, мені гроші потрібні, – заявила майже з порогу Ореста. – П'ятнадцять тисяч треба до кінця вересня сплатити Олежику…