В одну з січневих холодних зимових субот, Стефанія вирішила піти в село за продуктами. Вона вже одягалася, коли раптом почула звук автомобіля на вулиці. Вона поглянула через вікно і побачила, як до її дому під’їхала машина. На порозі з’явився чоловік середнього віку, з сивиною на скронях, і молода жінка, яка усміхалася. Це були Максим і його дружина. – Мамо, я приїхав! – Максим міцно обійняв стареньку, а Стефанія стояла, дивилася на них і плакала. Сльози покотилися по її щоках від щастя. Їй здавалося, що це все – просто сон
Будинок Стефанії стояв на краю села, і давно вже перестав бути тим домом, де чути сміх і радість. Він став…