На зимові свята я додому приїхала, і мене тут наздогнала новина – Роберто свій будинок на околиці Риму він залишив мені. Дочка моя як тільки почула це, так відразу прибігла, хоча до того вона не знаходила часу, щоб зі мною зустрітися. Юля вважає, що я цей будинок в Римі маю їй віддати, бо їхня квартира їм давно вже стала замала. – Я ще подумаю, ми або переїдемо в Італію, або продамо дім, і тут купимо собі щось пристойне, – будує плани моя дочка. – А тобі, мамо, скільки треба? Ти ж маєш відремонтований будинок в селі, там і житимеш, – каже
– Ти маєш з нами поділитися, тому що ти – наша мама. Ти ж добре знаєш, яка у нас зараз…