Navigate
X

Насамперед ви – бабуся, і у вас є обов’язки, – каже мені невістка Ніна. Зазвичай вона намагається мовчати і поводитися гречно, але зараз вона не витримала і вирішила дати волю емоціям. – Помиляєшся, люба, насамперед я – жінка, і мені всього лише 44 роки, тому подобається це вам з Максимом чи не подобається, але я робитиму так як вважатиму правильним для себе. У вас своя сім’я, а мені треба дбати про особисте життя, – спокійно кажу. – А чи не запізно вам про це думати? – ніяк не могла вгомонитися невістка. – Це вже не твоя справа, – відповіла я. – Не тобі мене судити, бо ти навіть не уявляєш, через що мені довелося пройти

– Насамперед ви – бабуся, і у вас є обов'язки, – каже мені невістка Ніна. Зазвичай вона намагається мовчати і…

user2

Вареники у неділю – це тема. Смачніших, ніж твої, я не їв ніколи, – нахвалює мене мій колишній чоловік, доїдаючи ще добавку. А заодно цікавиться справами наших дітей, бо він саме заради них і прийшов – після розлучення він у нас став “недільний тато”. Перекинеться з дітьми кількома словами, перевірить для годиться їхні оцінки, а потім сидить зі мною на кухні. У мене таке враження, що він приходить до нас лише для того, щоб поїсти

– Вареники у неділю – це тема. Смачніших, ніж твої, я не їв ніколи, – нахвалює мене мій колишній чоловік,…

user2

Бабусю, ти вибач, але я до тебе більше не піду, – каже мені моя онука Соломія. – А що сталося? Ти образилася? – питаю. – Так. І ти сама знаєш на що, – чесно відповіла Соломія. Мені 64 роки, і скажу відверто, так прикро мені ще ніколи в житті не було. А все через мою сваху, яка завжди була “доброю і щедрою” бабусею, а я на її фоні виглядала, м’яко кажучи, завжди дуже скромно

– Бабусю, ти вибач, але я до тебе більше не піду, – каже мені моя онука Соломія. – А що…

user2

Гостина – то добре, Василю, але я нікуди не йду, – кажу своєму чоловікові. – А ти сам вирішуй – йти тобі чи не йти. – Марусю, чи не захворіла ти часом? – стривожено глянув на мене чоловік. – Дякую, зі мною все добре, але в гості я не йду. Нехай невістка спочатку навчиться нормально запрошувати гостей. Василь, який дуже любить гостини, був вельми засмучений такою моєю заявою і не розумів, що насправді відбувається. Він дуже хотів піти до сина в гості, та й нагода була – у нашого сина ювілей, 35 років

– Гостина – то добре, Василю, але я нікуди не йду, – кажу своєму чоловікові. – А ти сам вирішуй…

user2

Знову гроші перераховуєш? Бачу, це стало твоїм улюбленим заняттям, – з докором каже чоловік. Я була дещо збентежена, бо думала, що встигну все перерахувати допоки він додому повернеться, але вже була змушена діяти по ситуації. – Маю гроші, і рахую, тобі що до того? – кажу, і збираю зі столу купюри. Я нещодавно з Італії повернулася, де була на заробітках більше 8-ми років. За цей час я додому приїжджала всього 2 рази, бо спочатку не мала відповідних документів, а потім і бажання не було туди-сюди кататися. Надихнув мене на поїздку за кордон мій син. Я поїхала на заробітки в знак протесту, і він це знає

– Знову гроші перераховуєш? Бачу, це стало твоїм улюбленим заняттям, – з докором каже чоловік. Я була дещо збентежена, бо…

user2

Старе згадувати не варто, що було – те минуло, а у нас попереду довге і щасливе життя, – каже Сергій, і з надією дивиться на свою колишню дружину. Наталка стояла мовчки, в голові в одну мить пробігло усе те, що їй колись довелося з ним пережити, тому вона і не знала, що має йому відповісти. – Наталко, ти що, не рада? Хіба не ти ще кілька років тому просила мене щоб я повернувся, а що зараз змінилося? – Час. Змінився час. Він минув. І я змінилася. Тепер я не та наївна Наталка, яку ти кинув з двома дітьми

– Старе згадувати не варто, що було – те минуло, а у нас попереду довге і щасливе життя, – каже…

user2

Через кілька днів я закидала речі чоловіка у пральну машину, і в кишені його куртки я знайшла чек з магазину техніки, Сергій придбав там нову пральну машину за 20 тисяч гривень. Було зрозуміло, що придбав він її не для нас. Але тоді для кого? Тепер мені стало зрозуміло, чому він так наполегливо не хотів, щоб ми купували шафу, бо уже тоді планував, що за ці гроші він здійснить іншу покупку. Я зібрала дитину і вперше в житті без попередження поїхала прямісінько до свекрухи, бо була впевнена, що без неї тут просто не обійшлося

– А може подумай ще, ну навіщо тобі та нова шафа? Маринко, невже ми не обійдемося тим, що у нас…

user2

Чоловік так феєрично виносив речі з під’їзду в машину, що це бачили всі сусіди. Першою прибігла заспокоювати Надію тітка Зіна, пенсіонерка, яка завжди сидить на лавочці біля будинку, і все про всіх знає. – Не переживай, Надійко, я тобі допоможу – і з дітьми, і з домашньою роботою. Не пропадеш. Не за гроші, я просто допомогти хочу, – сказала літня пенсіонерка. – А він дуже пошкодує, що втратив таку жінку. Ти обов’язково ще станеш щасливою, от згадаєш моє слово

– Що ти тут робиш? І як ти мене знайшов? – Надія відчинила двері і не могла повірити своїм очам…

user2

А я тут тобі бульйончику свіженького принесла. Як ти, Маринко? – стала говорити улесливі слова моя тітка, мамина рідна сестра, щойно зайшла до нас в квартиру. Мама моя дуже зраділа тому, що сестра нарешті її провідала, а от я не розділяла мамину радість, бо була просто впевнена, що тітка прийшла за грошима. І справді, вона знову почала просити гроші, цього разу їй треба на якийсь дорогий велосипед для онука. Оскільки я передбачала, що саме так і буде, то поки тітка маму бульйоном пригощала, я переховала гроші в інший сховок, а сама пішла наче в магазин

– А я тут тобі бульйончику свіженького принесла. Як ти, Маринко? – стала говорити улесливі слова моя тітка, мамина рідна…

user2

Сину, хіба я тебе ростила для того, щоб ти вареники ліпив і борщі варив? А дружина тоді для чого? – пам’ятаю як я прийшла до сина в гості, побачила, що він знову куховарить і неабияк засмутилася. – От для чого ти це починаєш? Хіба не все одно хто готує, головне ж, щоб вечеря була, – лагідно посміхнувся мій Тарас, витираючи руки від муки об фартух. – Краще залишайся з нами на вечерю, зараз і Карина з роботи прийде. Я сиділа за столом і скоса поглядала на невістку, ну що мій син в ній знайшов, ні краси, ні багатства, ще й за неї всю роботу робить. Мені як мамі дуже прикро на це дивитися, але що я могла зробити

– Сину, хіба я тебе ростила для того, щоб ти вареники ліпив і борщі варив? А дружина тоді для чого?…

user2