Ой, Льоню, та це ж величезна робота і значні витрати. Може, просто побілимо стіни та шпалери нові наклеїмо? Нам багато не треба. — Ні, давно вже треба було все оновити, ще за життя мами, але руки не доходили. Ми з тобою будемо жити красиво, затишно і сучасно. Я хочу, щоб ти почувалася тут справжньою королевою. Ремонт почали з підсобних приміщень та комори. Одного дня Леонід працював у старій, напівтемній коморі, де роками зберігався різний непотріб. Він вирішив повністю замінити згнилу дерев’яну підлогу на нове покриття. Коли він зняв кілька товстих дощок і почав розчищати землю під ними за допомогою лопати, інструмент раптово з глухим звуком ударився об щось тверде й металеве. — Ого, що це тут таке може бути? — пробурмотів він собі під ніс, відкладаючи велику лопату й беручись за меншу, щоб не пошкодити знахідку. У глибокій ямі, ретельно присипана землею, стояла стара, але міцна бляшана скринька, замотана в кілька шарів промасленої тканини для захисту від вологи. Леонід обережно дістав її на поверхню, очистив від бруду й за допомогою викрутки відкрив заіржавілий замок. Коли кришка піддалася, всередині, у променях світла, що падали з маленького віконця, яскраво й сліпуче блиснуло справжнє золото
— Вона тобі не пара, синку! Чуєш, що я кажу? Простий розрахунок і нічого більше! — Марія Петрівна з такою…