Я лягла спати з неприємним осадом на душі, а вранці прокинулася, дивлюся, а дві мої дочки на кухні вже щось куховарять. Підходжу ближче, чую знайомий запах. Та це ж голубці! – Мамо, ми вирішили зробити тобі приємне, бо зрозуміли, що ти засмутилася через ті голубці. – Справа не в голубцях, а у вашому ставленні до мене, – кажу. – Любов і турбота проявляється в дрібницях. – Та ми це вже зрозуміли, мамо. Не ображайся. Просто поки тебе не було, ми від тебе уже дещо відвикли. Будемо виправлятися
– Ти голубці зробила, Ірино? Щось я їх не бачу, - кажу. – Ні, не зробила, не мала часу, –…