Українці Сьогодні

Я лягла спати з неприємним осадом на душі, а вранці прокинулася, дивлюся, а дві мої дочки на кухні вже щось куховарять. Підходжу ближче, чую знайомий запах. Та це ж голубці! – Мамо, ми вирішили зробити тобі приємне, бо зрозуміли, що ти засмутилася через ті голубці. – Справа не в голубцях, а у вашому ставленні до мене, – кажу. – Любов і турбота проявляється в дрібницях. – Та ми це вже зрозуміли, мамо. Не ображайся. Просто поки тебе не було, ми від тебе уже дещо відвикли. Будемо виправлятися

– Ти голубці зробила, Ірино? Щось я їх не бачу, – кажу. – Ні,

Життєві історії 0

Ні, приїжджати зараз точно не треба. Сама подумай, мамо. Дорога далека, цілу ніч в поїзді, а ти вже не молода. Навіщо тобі цей клопіт? Та й весна, у тебе, мабуть, на городі зараз роботи багато, – каже мені син. – Сину, ну як навіщо? Ми з тобою давно не бачились. Та й на дружину твою дуже подивитися хочу, як то кажуть, познайомитися з невісткою поближче треба, – чесно кажу як є. – Тоді давай так домовимся, зачекай ще до кінця місяця, і ми всі самі до тебе приїдемо, якраз на Великдень буде багато вихідних, – заспокоїв мене син. Якщо чесно, то я вже була налаштована їхати, але повірила, погодилася нікуди не їхати, а чекати його вдома. Проте, ніхто так до мене і не приїхав

– Ні, приїжджати зараз точно не треба. Сама подумай, мамо. Дорога далека, цілу ніч

Життєві історії 0

А чого з нами? В твоєї мами дочка є, нехай вона до Ліди йде. Де це бачено, щоб маючи рідну доньку з невісткою жити? – Вероніка слів не вибирала, коли пояснювала моєму сину, що я з ними жити не можу. Очевидно, вони були впевнені, що я не чую їхньої розмови. Хоча, невістка може і спеціально голосно говорила. Це вже не має значення. Зрозуміло лише одне – в домі сина, якому я все життя допомагала, мені місця немає

– А чого з нами? В твоєї мами дочка є, нехай вона до Ліди

Життєві історії 0

Ти все неправильно зрозуміла, мамо, – каже мені син по телефону. – Тітка до нас в гості приїхала, і не вірить, що ти навіть до Провідної неділі не залишилася, а відразу поїхала в Італію. – До нас що, тітка Світлана в гості прийшла? – перепитала я. – То дай їй каву і інші гостинці, я в літній кухні в шафі для неї сумку приховала, – кажу. Світлана – моя рідна сестра. Живемо ми з нею в сусідніх селах, і зазвичай зустрічаємося вже після Великодня, бо на саме свято я з своєю родиною хочу побути, а сестра з своєю

– Ти все неправильно зрозуміла, мамо, – каже мені син по телефону. – Тітка

Життєві історії 0

З своїм чоловіком я познайомилася на весіллі у подруги. Олексій в день нашого знайомства сказав, що хоче, щоб і у нас було таке ж весілля. Але перед самим весіллям, у четвер, до нас додому прийшла мама Олексія, і заявила моїм батькам, що її син вінчатися в церкві зі мною не буде, і це був лише початок

– Як же вам пощастило! Та він справжній красунчик, матусю. Вітаю, у вас хлопчик,

Життєві історії 0

І що б ви наробили, якби не я. Ей. Ну що, кума, пам’ятаєш як я твоє сімейне життя врятував? – каже мені Іван, який сам захотів першим говорити тост. Спогад хоч і давній, але дуже щемливий. 25 років пройшло, але я досі пам’ятаю той вечір, коли я вирішила піти від чоловіка, а Іван не впустив мене до своєї хати. І добре зробив, але зрозуміла це я лише зараз, а тоді дуже образилася

– І що б ви наробили, якби не я. Ей. Ну що, кума, пам’ятаєш

Життєві історії 0

Коли наймолодша донька Наталі мала заміж виходити, їй подруга сказала прямо в очі: – Ти, звісно, правильно робиш, що доньок швидко з дому заміж віддаєш, нехай на харчі зятів переходять. Ти ще молода, сама когось знайдеш і своє життя особисте влаштуєш. Наталя образилася на ці слова, бо свого чоловіка ні на кого не проміняла б, але ніхто не вірив їй

Чоловіка Наталі, на жаль, не стало дуже рано, у неї залишилося три донечки. Як

Життєві історії 0

Перетворила Великдень на оглядини, теж мені наречена. Не розумію, навіщо їй в 60 років заміж? – мій чоловік не міг змиритися з тим, що теща вирішила привести в свій дім чоловіка. І справа не в тому чоловікові, а в будинку, власне. У мами моєї дуже гарний великий дім, вона сама його збудувала, бо була заробітчанкою багато років. Я у мами єдина дитина, тож зрозуміло, що з часом все мені дістанеться. Маму свою я люблю, бажаю їй щастя, вважаю, що вона це заслужила. Про Віктора я знала, мама мені про нього розповідала, але познайомилися ми вперше

– От чого ми їхали до твоєї мами? Лише даремно час витратили і на

Життєві історії 0

Син при першій кращій нагоді біжить до сватів, каже, що вони йому більше допомогли, ніж я. Але хіба я йому мало дала? – Не ображайся, мамо, але порівняно з батьками Вероніки ви нам нічого не дали, – заявив мені якось син. Він вважає, що теща з тестем для нього роблять більше, ніж рідна мама, тому він мене попередив, що на свята вони до моїх сватів поїдуть, і щоб я їх не чекала

– Не ображайся, мамо, але порівняно з батьками Вероніки ви нам нічого не дали,

Життєві історії 0

Не можу нічим допомогти, мамо, самим нічого не вистачає. А ти у Володі попроси, він тобі син, така ж дитина як і я, – каже мені дочка. Прикро було мені це чути, бо у нас з мамою наскільки важка ситуація була, що ми не мали за що кошик на Великдень скласти, а діти не захотіли нам навіть на свята підсобити

– Не зрозуміла, доню, ви що, нам з бабусею навіть на Великдень гостинців не