У Віктора всередині все перевернулося. Він згадав, як Тетяна завжди підтримувала його на початку кар’єри, як вони разом рахували копійки в орендованій квартирі, як вона ніколи нічого не просила після розлучення, намагаючись зберегти гідність. — Чому ви не сказали мені? Я ж батько. — Мама просила не чіпати тебе. Казала, що у Світлани будуть претензії, що вона не хоче створювати тобі проблем у новій сім’ї… — голос доньки затремтів. — Пробач, тату. Того ж дня він зробив перший переказ. Він не вважав це зрадою. Він вважав це людяністю. Але він знав Світлану — вона була жінкою практичною, іноді до жорсткості. Для неї світ ділився на «своїх» і «чужих», і колишня дружина разом із донькою від першого шлюбу поступово перейшли в категорію «витрат минулого», які не повинні обтяжувати «світле теперішнє». Віктор почав перераховувати гроші таємно. Він відкрив окремий рахунок, вигадував премії, яких не було, приховував бонуси від клієнтів. Кожного разу, натискаючи кнопку «відправити», він відчував полегшення, ніби віддавав старий борг. Але згодом це полегшення замінив липкий страх бути викритим
Осінь того року видалася непривітною. Вона не балувала «бабиним літом» чи золотим листям, а одразу перейшла до затяжних сірих дощів,…