Navigate
X

Ніні було всього двадцять п’ять, коли її життя в один момент розсипалося на друзки. Її чоловіка раптово не стало, і світ ніби втратив кольори. Не просто залишитися вдовою з маленькою дитиною на руках в такому молодому віці. Їхня донечка Іринка тоді мала лише чотири рочки. Щоб хоч трохи оговтатися, вона віддала доньку на деякий час своїм батькам у сусіднє село. Там дівчинці було спокійніше, а Ніна могла зібрати себе докупи й думати, як жити далі. Про нове заміжжя вона навіть чути не хотіла. Втрата була надто свіжою, а рана – надто глибокою. Та, як це часто буває, доля мала свої плани

Ніні було всього двадцять п’ять, коли її життя в один момент розсипалося на друзки. Її чоловіка раптово не стало, і…

user2

Вадим умів бути уважним, ніжним, говорив правильні слова. На його пальці ніколи не було обручки, у соціальних мережах – жодного натяку на сім’ю. Він навіть розповідав про плани на весілля, правда, завжди додавав: треба трохи почекати, зараз складний період. Правда розкрилася неочікувано й болісно. У розпал робочого дня до кабінету Вікторії зайшла незнайома жінка. Без привітання, холодно й різко сказала: – Я – дружина Вадима. На підтвердження поклала на стіл фото з їхнього сімейного альбому та копії документів. Вадим не заперечував. Зізнався, що все правда, але намагався рятувати ситуацію: обіцяв розлучитися, казав, що з дружиною давно не живуть як сім’я

Вікторія йшла знайомою вулицею, тримаючи в руках сумочку, але зовсім не помічаючи ні людей, ні машин. Сльози стікали по щоках,…

user2

Ще до весілля Андрій мені запропонував, щоб гроші у нас були окремо, а не спільний сімейний бюджет. Я тоді мала гарну роботу, добре заробляла і нічого поганого в тому не бачила, адже мої свекри завжди так жили і прожили в шлюбі щасливо чимало років, навіть зараз пенсія окремо у них. Але я й гадки не мала про те, що тепер пошкодую, що погодилася з Андрієм тоді

В мене вже руки просто опускаються, коли я дивлюсь на свій старий гаманець і згадую, що залишилася без нічого. Без…

Z Oksana

В той день Оксана була дуже зайнята, але все ж вирішила поїхати в село – нарешті знайшлися покупці на будинок, який їй дістався у спадок від бабусі. У неї було лише дві години, щоб швидко поїхати, показати потенційним покупцям будинок і повернутися в місто, де на неї вже чекала важлива зустріч після обіду. Вона все ретельно спланувала, тому була впевнена, що все встигне. Будинок стояв порожнім уже більше десяти років, з того часу, як бабусі не стало. Оксана не поспішала його продавати, адже спогади про бабусю були для неї набагато важливіші за гроші. Але за роки, коли будинок стояв порожнім, він почав руйнуватися. І, як це часто буває, покупці таки знайшлися. Оксана вирішила, що краще продати будинок, адже йому потрібно людське тепло

В той день Оксана була дуже зайнята, але все ж вирішила поїхати в село – нарешті знайшлися покупці на будинок,…

user2

Олеся не могла повірити своїм вухам, коли випадково почула розмову доньки з чоловіком. – Вибирай – або я, або вона, – твердо заявив Сергій. – Сергію, але це ж мамина квартира. Як я їй скажу, що їй треба забиратися з власного дому? – запитала Наталка, намагаючись знайти хоча б якийсь компроміс. – Не знаю. Придумай щось, якщо хочеш, щоб я залишився, – відповів чоловік, його тон не залишав місця для сумнівів. – Врешті-решт, ми ж її не на вулицю виганяємо. Пропонуємо переїхати в комфортний будиночок за містом, де їй буде зручніше

Олеся не могла повірити своїм вухам, коли випадково почула розмову доньки з чоловіком. Вони не знали, що вона стоїть біля…

user2

Іван поїхав додому, обіцяючи батькові допомогти знайти покупців, щоб не продати хату за безцінь. Поки Іван шукав покупців, він щоразу приїжджав у село. Щосуботи він привозив свою дружину та двох семирічних близнюків. Хлопці, як і раніше, ходили за дідом, запитуючи його про все на світі, а Василь не міг натішитися їхньому допитливому погляду. У ці моменти Василь відчував, що він знову потрібний, він знову почував себе важливим. Але на самому початку Івану здавалось, що все йде до того, щоб просто продати хату. І лише з часом він з дружиною почав плекати інший план

Василь сидів у своїй старій хаті, розмірковуючи про життя, коли на порозі з'явився син. Іван, як завжди, поспішав. Дзвінок про…

user2

Свого часу мені дісталася у спадок хороша двокімнатна квартира моєї свекрухи. Я думала залишити її собі на старість, щоб здавати в оренду і жити на ці гроші, адже чоловіка не стало давно, пенсія у мене маленька і не хочу бути своїм дітям тягарем. Але моя менша донька Оксана зараз дуже бідно живе. Вони мають з зятем трьох дітей і бувають, часи, що й на хліб не вистачає. Тому я вирішила продати квартиру, щоб їм допомогти. Вже збиралася віддати їм ці гроші, але на душі неспокійно якось, адже маю ще одну доньку. Марина за кордоном вже давно живе, живуть вони з чоловіком заможно, вона має своє авто, але я не знаю, що робити мені. Чи правильно буде, якщо я віддам гроші усі Оксані, адже Марина теж дитина моя

Зараз я, можна сказати, стою на порозі великого рішення, яке змінить все, чого я так довго прагнула, але, здається, здійснення…

Z Oksana

Василь пішов з валізами, але не до Вероніки – оселився прямо в офісі. Своїй «коханій» він сказав, що спершу потрібно зробити тест на батьківство. Почувши це, Вероніка зникла з його життя. Вочевидь, вона зрозуміла, що програла. Віра довго не підпускала чоловіка до себе, хоч він час від часу заходив забрати якісь речі. При розлученні більша частина майна залишилася їй. Та Василь не пручався – після втрати Віри йому здавалося, що інше вже не має цінності. Незабаром наближався ювілей Віриної мами. Віра попросила Василя поїхати з нею в село, бо мама нічого не знала про їхнє розлучення. Вона не хотіла засмучувати жінку, яка мала слабке серце. Василь одразу погодився. Можливо, десь у глибині душі він відчув: це шанс повернути довіру дружини

Віра безжально витягала з шафи речі свого чоловіка, складаючи їх у купу, а потім ще й допомогла йому чемно, але…

user2

Доню, не треба псувати Ользі весілля. З часом усе минеться. Ти ще зустрінеш свого чоловіка, повір мені. Але миналося в усьому, тільки не в серці Люби. Після весілля вона подала документи в університет у місті, хоча й сама знала: вчитися – то лише половина причини. Насправді вона втікала від картини чужого сімейного щастя. Вона не заздрила сестрі – просто вірила, що любить Василя сильніше, ніж будь-хто зможе його полюбити

Коли старша сестра Ольга збиралася під вінець, її молодша сестра Люба сиділа в кутку й ковтала сльози. Бо той, кого…

user2

Марія довго наважувалася, а потім таки розповіла сину. – Що?! – Андрій аж підскочив. – Ти хочеш пустити в свою квартиру якогось чужого чоловіка, з яким знайома два місяці? – Це не «якогось», – спокійно відповіла вона. – Це добра людина. І я хочу жити там, де мені добре. – А ми? – обурився син. – Нам що тепер робити, ми ж розраховували на гроші від оренди твоєї квартири? – Ви двоє дорослих, працюючих, здорових людей. Ви знайдете вихід. Іра мовчала, але погляд у неї був такий, ніби Марія Іванівна щойно зрадила сім’ю

Марії Іванівні було шістдесят шість. Вона жила в затишній двокімнатній квартирі у старому, але доглянутому будинку. Усе там було зроблено…

user2