Проходьте, дорогі гості! Всі на вас чекають! — Надія Петрівна обійняла Олега, проігнорувавши Тамару, але зробила це так швидко, що сторонні могли й не помітити. Атмосфера в залі була дивною. Олег відчував на собі погляди. Гості — далекі родичі, друзі сім’ї — раз у раз поглядали на нього з якоюсь особливою пошаною, перешіптувалися і кивали в його бік. Наречена, Ірина, виглядала сліпучо в білій сукні, але в її очах було не стільки щастя, скільки напружене очікування. Кожного разу, коли Олег проходив повз, вона кидала погляд на його руки, ніби шукаючи там щось більше, ніж просто вітальну листівку. Нарешті настав час вітань. Гості дарували квіти, побутову техніку, конверти. Ведучий, підморгнувши Надії Петрівні, взяв мікрофон. — А зараз слово надається особливому гостю! Старшому братові нареченої! — Дорогі Ірино та Тарасе! — почав Олег. Його голос спочатку трохи здригнувся, але він швидко опанував себе. — Ми з Тамарою щиро вітаємо вас. Ми хочемо побажати вам, щоб ваш дім був повною чашею, щоб у ньому завжди панувала повага, чесність і вміння розраховувати на власні сили… — Ой, братику, ну не томи! — раптом перебила його Ірина, сміючись. Її сміх звучав трохи істерично. Вона простягнула руку. — Давай вже ключі! Мама сказала, ти приготував сюрприз, який змінить все
Суботній ранок у великому торговому центрі зазвичай наповнений шумом, запахом свіжої випічки та метушнею людей, що штовхають переповнені візки. Тамара…