Ну, і слухайте далі! — голос Артема дзижчав від азарту. — Приходить, значить, теща до зятя і заявляє: «Все, дорогенький, я тепер житиму у вас!» А зять, не моргнувши оком: «Та без питань, мамо! Тільки в нас тут статут, як у десантників. О п’ятій ранку підйом, три кілометри з перешкодами, потім крижана купіль у ванній і сніданок сухпайком». Теща постояла, подумала, і каже: «Знаєш що, я краще до доньки піду». А зять їй у спину: «Так вона ж у мене старшина, вона цей статут і писала!» Кімната вибухнула реготом. Сергій так сильно грюкнув долонею по столу, що почулося дзеленчання келихів. Юля сміялася, витираючи сльози, а Ганна захоплено вигукнула: — Артеме, ти просто знахідка для будь-якої компанії! Де ти береш ці сюжети
«Найбільша помилка мого життя почалася не з весільної клятви, а з мовчання, коли мій чоловік вперше зробив моїх батьків мішенню…