Не встигла я поставити слухавку, як знову задзвонив телефон. На екрані висвітилося “Донечка”. – Мамо, мені гроші потрібні, терміново. 600 євро, – замість привітання випалила дочка. – Наталко, я б з радістю, – кажу. – Але ти ж знаєш, що все, що я привезла, я вже витратила на лікування. – То позич! – У кого? У людей грошей немає, хто тобі тут таку суму позичить? – Мамо, тут не мають, але в Італії мають. Подзвони комусь з своїх італійських подружок і попроси нехай позичать. А ти повернешся в Італію і віддаш борг
– Тітко Марино, як Ви? Наталка казала, що ви знову недавно в лікарні лежали? – питає мене по телефону моя…