— Дорогі мої гості, хвилинку уваги! — Анатолій, злегка розчервонілий від домашньої наливки та власної значущості, підняв тонкий кришталевий келих, який ми купували ще на наше перше спільне новосілля. — Я хочу представити вам людину, яка стала для мене дуже важливою. Вона — моя друга дружина. Ну, майже дружина, — Толя сяяв, наче виграв головний приз у лотереї. — Я вирішив, що час жити чесно. Марія поправила волосся і мимоволі посміхнулася. Вона сподівалася на слова вдячності: «Дякую, Толю, це так несподівано…». Адже сьогодні був її день. П’ятдесят п’ять років — дата поважна. — Це Христина, — Анатолій впевненим жестом обійняв за талію молоду жінку, яка стояла поруч. Марія пам’ятала її. Ця дівчина з’явилася в офісі чоловіка кілька місяців тому. «Нова помічниця, — казав він тоді, — дуже тямуща, хоч і молода». Тоді Марія ще зварила їй каву, коли заходила до чоловіка на роботу, і навіть поділилася рецептом пирога
Чоловіки зазвичай ідуть від дружин тихо, забираючи лише валізу з речами та залишаючи після себе запах чужих парфумів, але мій…