Про які права ти говориш, синку? — тихо запитала вона, сідаючи навпроти. — Ми з батьком будували і купували це житло самі, коли ти ще до школи не ходив. — Мені вже двадцять чотири, мамо. Я дорослий чоловік, я збираюся створити власну родину з Аліною. Нам потрібно мати свій куток, розумієш? Аліна каже, що оскільки я тут виріс і зареєстрований, то маю повне право на свою частину, щоб ми могли почати окреме життя. Олена Василівна відчула всередині дивний щем. Аліна. Молода, амбітна дівчина, яка з’явилася в житті сина рік тому. Вона завжди розмовляла дуже виважено, наче прораховувала кожен крок, і дивилася на світ крізь призму фінансової доцільності. В цей час до кухні зайшов Сергій Петрович, батько Артема. Він повернувся з роботи втомлений, але миттєво відчув, що атмосфера в домі змінилася. — Що тут за збори? — запитав батько, сідаючи до столу. — Тато, я просто намагаюся з’ясувати юридичний бік нашого проживання. Я хочу знати, на що можу розраховувати, коли ми з Аліною одружимося. Мама чомусь відразу починає ображатися, — зітхнув Артем. — Розраховувати на що саме? — Сергій Петрович уважно подивився на сина. — На наші з матір’ю квадратні метри, які ми заробили роками важкої праці? — Ну чому відразу так гостро? — Артем підвівся зі стільця і почав ходити кухнею. — Зараз житло коштує стільки, що молодій парі самостійно з нуля заробити просто нереально. А ви вдвох залишаєтеся у великій трикімнатній квартирі. Навіщо вам стільки місця
«Кажуть, батьки зобов’язані забезпечити дитину житлом, але ніхто не каже, де дорослому сину взяти совість, щоб вимагати від мами й…