Мені 25 років, у шлюбі я вже 5 років, але дітей поки немає. У мене є старша рідна сестра, в якої є донька. Вони часто приходять до мене в гості, так як вдома їй сидіти нудно.
Я, звичайно, люблю свою племінницю, але не поділяю позиції своєї сестри, яка зробила її центром свого всесвіту. Я з самого початку дивувалася відношенню сестри до своєї дитини: вона виявилася з числа тих матерів, які готові годинами розповідати оточуючим про те, як її малюк мило гикає або як щойно посміхнувся чи поїв. Хоч я і намагалася це припиняти, пояснювала, що мені це не цікаво – такі розмови все одно виникали.
Я ще не маю досвіду материнства, але мені завжди здавалося, що моя сестра займається гіперопікою. Наприклад, коли вона приходить з дитиною до мене, то ніколи ні за які витівки її не сварить: вважає, що вона – розумна дівчинка, і все розуміє сама. При цьому племінниця вміло користувалася ситуацією. Я не раз бачила, як вона влаштовувала сцени сестрі, але та реагувала спокійно, або навіть робила вигляд, що все нормально.
Звичайно, такі візити мені не зовсім до душі, але псувати відносини з родичами не хотілося, і я довго терпіла така поведінка у себе вдома. Закривала очі на забруднені меблі і килими, йшла в іншу кімнату, поки племінниця не заспокоїться.
Алінці, племінниці, зараз 5 років і я вважаю, що вона в такому віці, коли вже все розуміє. Але це не заважає їй постійно розбивати чашки і дорогі вази в моїй квартирі, які вона необережно брала і вони падали, розбиваючись. Я мовчки все збирала і чекала, поки сестра нарешті зробить дитині зауваження.
Але одного разу не витримала: я підробляю вдома, роблю зачіски і стрижки. Відповідно у мене в квартирі багато полиць з косметикою і інструментами, є дорогі інструменти. Так як клієнтів приймаю часто – все лежить на видних місцях, але я завжди намагалася стежити за тим, щоб дівчинка до них близько не підібралася.
Одного разу вийшло так, що племінниця зацікавилася моїми плойками, і попросила їх взяти, щоб зробити зачіску ляльці. Я їй пояснила, що це не іграшки, і що вона може що-небудь поламати. Щоб вона не сумувала, я дала їй іграшку, а потім відволіклася на дзвінок чоловіка, і залишила в кімнаті сестру з її дитиною наодинці. Коли повернулася, то побачила таку картину: мої дорогі інструменти були скинуті з полиці на підлогу, і якісь з них навіть розбилися…
Дівчинка стояла над ними розгублена. Я не витримала, і сказала: «Я ж попереджала, що це не іграшки. Чому ти мене не послухала». Сестра, яка до цього спостерігала за цим мовчки, почала захищати доньку. Сказала, що я сама в усьому винна, і що у мене немає права лаяти чужих дітей.
Замість того, щоб компенсувати збитки, завдані її дочкою мені, вона тепер вважає мене поганою, і розповідає нашим родичам, яка я. Я не бачу своєї провини і вважаю, що якби вона краще виховувала свою дитину і стежила за тим, що вона робить – нічого такого б не сталося.
Фото ілюстративне – Wmg.
