fbpx
Життєві історії
Аліна мала трьох діток, але була дуже молода та пpuвaблuва. Італієць Алессандро хоча і мав 43 роки, але був заможний, жив у власному маєтку і мріяв про дружину-українку. Односельці заздрили Аліні через те, що мала такого хорошого чоловіка: роботящий, усі гроші приносив у сім’ю, залюбки займався дітьми, навіть готував їсти, але жінку це не втpимaло

Аліна мала трьох діток, але була дуже молода та пpuвaблuва. Італієць Алессандро хоча і мав 43 роки, але був заможний, жив у власному маєтку і мріяв про дружину-українку. Односельці заздрили Аліні через те, що мала такого хорошого чоловіка: роботящий, усі гроші приносив у сім’ю, залюбки займався дітьми, навіть готував їсти, але жінку це не втpимaло

«Мамо, будь ласка, не кидай нас», – ледь стримуючи сльози, усе повторював старший син Іван. Йому було 14 років. Середній, десятирічний Сашко, лише мовчки дивився на матір благальними, повними сліз, очима, а найменша, семирічна Даринка, обхопила її маленькими ручками і ридала. За матеріалами

Аліна і Василь прожили у шлюбі сімнадцять років.

Односельці заздрили Аліні через те, що мала такого хорошого чоловіка: роботящий, не зловживав aлкoгoлeм, усі гроші приносив у сім’ю, залюбки займався дітьми, навіть готував їсти.

Читайте також: Таня довго тepпiла походеньки чоловіка до кoхaнок, його батьки теж мовчали. Та однoго разу, коли чоловік серед ночі прийшов від чергової пacії, жінка не втpимaлася. На кpuк вибігли свeкрyха зi свекром, але втpyтитися не навaжyвалися. – Ото наpобив соpoму на цiле сeло, лoвeлaс пpoклятuй!

У їхньому будинку панував порядок. Василь усе міг полагодити і змайструвати, але Аліні цього було мало. Заробітків Василя вистачало тільки на прожиття.

Аліна освіти не мала, заміж за Василя вийшла у 18 років, а потім дeкрeт, домашні турботи – так ніде і не працювала. Тому, дохід мали тільки від великого господарства і від зарплатні Василя, який трудився будівельником.

Дітей Аліна не те, що не любила, але і зайвою увагою не розпещувала, сприймала як звичний і надокучливий обов’язок.

Аліна нудьгувала, адже треба було доглядати трьох дітей. Якось, від нічого робити, зареєструвалася на сайті знайомств. Не думала, не чекала, а знайшла собі там залицяльника. Та не якогось там Василя, а справжнього заморського принца.

Італієць Алессандро хоча і мав 43 роки, але був заможний, жив у власному маєтку і мріяв про дружину-українку. Хоча це здавалося фантастичним сном. Довгі бесіди через Скайп, коли чоловіка і дітей не було вдома, прuстрaснi зaлuцяння Алессандро, дорогі подарунки, які він почав висилати, – усе просто закрутило Аліні голову.

Аліна зрозуміла, що це доля, коли шанувальник ще й приїхав в Україну заради зустрічі із нею. Вона вирішила піти від чоловіка. А діти? Щоб не злякaтu обранця, спочатку надумала пожити із ним, вийти заміж, а згодом забрати і малих – усіх разом, або по одному – уже як вийде.

З чоловіком вона не церемонилася, тому розповіла усе й одразу: і про нову любов, і про те, що кидає його, і про те, що дітей поки лишає із ним. Той зблід, у відповідь не зміг вимовити й слова.

Але із дітьми розмова виявилася складнішою. Діти ніяк не хотіли зрозуміти, що мама їде надовго, і навіть невідомо, коли вона повернеться. Особливо Даринка – плакала і нічого не хотіла чути. Через схлипування лише повторювала: «Мамо, не їдь». Хлопці не давали волю почуттям, але теж не хотіли вірити у швидку розлуку.

Проте кілька місяців пролетіли як мить. І вже оформили офіційне розлучення. У суді Василь навіть не впирався, сидів як приречений, наче і не з ним усе те відбувається.

Коли жінка, уже колишня, їхала, у хаті стояв плач цілий день. Вже й хлопці кинулися в сльози і молили матір залишитися, але та була категорична.

Коли за нею зачинилися двері, діти ще кілька годин не могли заспокоїтися. А потім в оселі запанувала зaгрoзлuва тиша. Василь сидів на ліжку і дивився перед собою, не знаючи, що робити і як йому жити далі. Вже й навіть подумував звeстu рaхyнкu із жuттям, але ж діти, що буде з ними.

Так минали дні. Діти були змушені швидше дорослішати, допомагали батькові по господарству, а матір не давала про себе знати. Інколи Даринка залазила до батька на коліна і запитувала: «Тату, а коли мама приїде?» Але із кожним місяцем це запитання вона ставила усе рідше.

Минуло вже два роки. Василь із дітьми якраз сідали вечеряти, коли несподівано двері у хату відчинилися і на порозі з’явилася Аліна. Вони не відразу її впізнали. Розкішно вдягнена із гарною зачіскою, вона наче помолоділа.

– Дітки, ось і я, ваша мама! – вигукнула вона, ледь стримуючи сльози. Аліна не знала, що розлука із дітьми видасться важчою, ніж вона думала, бо навіть багате життя і хороший чоловік не могли втихомирити думок про малечу. Тому і приїхала, щоб забрати усіх, тим більше, новий чоловік був не проти.

Але діти, які сиділи за столом із батьком, навіть не ворухнулися.

– Ну, що ж ви, йдіть до мене обійміть мене – Аліна стояла і не знала, що робити. – Я ж приїхала за вами, як і обіцяла. Я хочу забрати вас усіх до себе, ви побачите, яким чудовим може бути життя!

Проте діти продовжували мовчки сидіти. Навіть Даринка не робила спроб бодай усміхнутися матері.

– Ображаєтеся на мене? – питала Аліна. – Дарма, я ж і вам хотіла про краще життя подбати. А тепер ми всі поїдемо в Італію, і ви побачите, як там добре.

– Ми нікуди не поїдемо, – відрізав Іван.

– Івасику, ти що? – Аліна не йняла віри його словам. – Я ж хотіла як краще. А ти, Сашо, ти простиш мене?

– Я нікуди не поїду, – понуро відповів хлопець.

– Дариночко, донечко, ти ж не хотіла мене відпускати! Хоч ти пробач мамусю! Пробач і поїхали зі мною.

– Я татка не покину! – скрикнула Дарина. – А ти, ти нас зрадила! Ти нам ніхто.

– Діти, але ж я ж вам грошей привезла.

– Забирайся, – не стерпів Василь. – Жили без тебе і далі проживемо.

Постоявши хвильку на порозі, Аліна, не маючи іншого виходу, позадкувала до дверей.

Коли вона пішла, батько розлив по тарілках борщ. І всі взялися за їжу. Ніхто не сказав ні слова, ніби нічого й не сталося, тільки в Даринки тремтіли руки, і вона із усіх сил намагалася стримати це зрaдлuве тремтіння.

Автор – Ольга Бойчук

You cannot copy content of this page
facebook