Аліна доньку відводить в дитячий садочок, а сама – на диван. Якось зізналася подрузі, що не знає чим зайнятися, поки дитини і чоловіка немає вдома. Світлана мало не розізлилася: – Йди працюй! А потім забрала синочка і пішла обpaжена додому. Тепер вона з подругою навіть не вітається
– Всі книги вже перечитала в будинку, навіть у сусідки брала обміном, телевізор набрид, квартира чиста, просто стерильна, готувати тепер дитині треба менше, ну чим ще зайнятися? – запитувала свою подругу Аліна. За матеріалами
Два місяці тому донька Аліни почала ходити в дитячий садок, перший місяць по пів дня, а потім і на повний день.
І тепер дівчина не знає, чим їй зайнятися, поки дитини немає, а чоловік на роботі. Її подруга, Світлана, слухала мовчки, але в глибині душі від обурення.
– Запишись на курси якісь, піди вчитися новій професії. Ну або займися волонтерством, наприклад, – намагаючись витримати добродушний тон, запропонувала вона.
– Та ну. Працювати я все одно не збираюся, ні за старою професії, ні за новою. Який сенс? Наступного року все одно плануємо за другим, навіщо зараз влаштовуватися.
– А навіщо ти тоді в садочок дочку віддала? – все-таки не витримала Світлана.
Вона пів року як повинна була вийти на роботу, сину виповнилося три, але місць для дошкільнят в їхньому районі не вистачає. В результаті втрачено хороше «крісло», а щоб зводити кінці з кінцями, довелося йти продавцем в магазин позмінно, три дні працює – три дні вдома з сином. В робочі дні по черзі сидять бабусі і чоловік. Куди ж подітися.
– Як це навіщо? Їй треба з однолітками спілкуватися, розвиватися. Раз дали місце – значить треба йти. Відмовитися завжди зможу, якщо що.
Подруги посиділи ще годинку біля дитячого майданчика, а потім Світлана вирушила додому годувати сина. Але обpазу на Аліну затамувала. Вона не знає, чим себе зайняти, щоб роботу не втратити! Несправедливо!
Світлана тепер з подругою спілкується рідко.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
