В інтерв’ю, що з’явилося у французькому журналі Paris Match 82-річний Ален Делон підводить підсумок свого життя і кар’єри. Валері Тріервейлер, яка розмовляла з актором, назвала цю зустріч «Я, Делон: інтерв’ю мого життя»
Інтерв’ю з’явилося в спеціальному випуску, присвяченому 60-річчю кар’єри великого артиста.
Згадавши про своє життя, про свої ролі, про друзів і сім’ю, Ален Делон сказав:
«Життя мені більше нічого не приносить. Я вже все бачив, все пережив. Але головне, я ненaвuджу цю епоху, мене від неї нyдить».
«Я ненaвuджу цих людей. Все фальшuво, все – підpoбка. Поваги більше не існує, ніхто не виконує своїх обіцянок. Тільки гроші мають значення. Кожен день, з ранку до вечора, ми тільки й чуємо про злочuнu. Я знаю, що покину цей світ без жалю».
Делон трохи розповідає про невдачі в своєму особистому житті, про важкі взаємини з сім’єю. Про жінок, яких любив, і про друзів, яких вже немає в живих.
За його зізнанням, особливе значення в житті актора мають собаки. Близько п’ятдесяти його чотириногих друзів поховані в його саду в передмісті Парижа, саме з ними він бажає бути поxoваний і сам.
На питання про місце жінок в своєму нинішньому житті Делон відповідає, що «ту саму» ще не знайшов.
«Я б не сказав, що у мене не вистачає кандидаток. У мене їх близько десятка, але жодна з них не підходить на те, щоб з нею разом прожити залишок життя. Я міг би одружитися з жінкою, тільки якщо б вона була готова супроводжувати мене до кінця моїх днів.
Кар’єра актора ще далека від завершення: в інтерв’ю він розповідає про останній фільм, який знімає Патріс Леконт, і в якому головні ролі виконують Ален Делон і Жюльєтт Бінош. Однак зйомки постійно відкладаються. Делон також говорить, що хотів би повернутися на театральну сцену.
Останній фільм, в якому Ален Делон зіграв роль Цезаря, «Астерікс і Олімпійські ігри» вийшов на екрани в 2008 році. У театрі він в останній раз грав в 2013 році разом зі своєю дочкою Анушкою Делон, виконуючи і на сцені роль її батька.
«Я артист, але не актор, я не закінчував акторської академії. Я нічого для цього не робив. У 14 років я кинув школу, а потім пішов в армію. Я з тих артистів, якими були Жан Габен, Ліно Вентура або Берт Ланкастер – сильні особистості, яких знімали в кіно. І я можу заявити, без зайвої скромності, що мені ця професія вдалася».
«Я ніколи не мріяв про таку кар’єру – вона сама собою вийшла. Я не народився, щоб стати Аленом Делоном. Я повинен був помepти вже давно. Але це називається доля».
