fbpx
Життєві історії
А я нещодавно прийняла рішення: як буду зовсім старою, піду в будинок для людей похилого віку. Ну, звичайно, не в державний, там порядку немає. Знайду якийсь хороший: щоб добре годували, умови проживання гарні були, в окремій кімнаті жити. Я по телевізору бачила такі. Там добре за тобою дивляться, прибирають, всі умови створюють для хорошого життя. І людей для спілкування хороших можна знайти завжди. Там старість в людей хороша. Я квартиру сво їм віддам, заповіт не буду писати на доньку

– А я нещодавно прийняла серйозне рішення: як буду зовсім старою, піду в будинок для людей похилого віку, – міркує з подругами 60-річна Олена Павлівна. – Ну, звичайно, не в державний, там порядку немає. Знайду який-небудь пансіонат краще, щоб виходити можна було, харчування хороше, умови проживання прийнятні, в окремій кімнаті жіти. Я по телевізору бачила такі! Там добре, за тобою дивляться, прибирають, гуляти водять, всі умови створюють для хорошого життя. І компанію для спілкування хорошу можна знайти завжди – краса, одним словом. Там старість в людей непогана.

– Хм. А ти зможеш оплатити такий заклад? Ціни дивилася на них? – з сумнівом в голосі запитує подруга. – Це ж не для простих людей таке, а для справжніх багачів. Там пенсією однією не обійдешся, мабуть.

– Зможу якось викрутитися. Квартиру туди віддам! – відповідає Олена Павлівна. – Моя квартира все окупить!

Квартира у Олени Павлівни дійсно не з дешевих. Квартиру дали в радянські часи її батькові – вченому, потім професору.

Зараз вже ні батьків, ні брата немає на світі, і квартира повністю дісталася Олені Павлівні.

Вона живе в своїх хоромах одна, і це її цілком влаштовує. У неї всюди ідеальна чистота, порядок, штучні квіти у вазах, в’язані серветки на полірованому серванті, статуетки на поличках – все в будинку влаштовано по її смаку.

– Почекай, а як же Катерина твоя? – здивовано запитують подруги.

Катерина – 35-річна дочка Олени Павлівни. Стосунки у них ніколи не були простими. Олена Павлівна вважає, що пишатися дочкою їй не доводиться: Катерина ніяких особливих висот на життєвій ниві не досягла нівчому.

Живе з двома дітьми від різних шлюбів на орендованій квартирі на окраїні міста, працює в школі вчителем і ледве їй на життя вистачаєз дітьми. Перебирається, як то кажуть, з хліба на квас. Ні нормальної сім’ї, ні майна, ні грошей.

Власних квадратних метрів у Катерини теж немає, зовсім, жодного, так вже вийшло. І чим далі, тим більше зрозуміло, що навряд чи ця ситуація в найближчому майбутньому якось зміниться у її житті.

Катерині не тільки квартиру, їй запасні черевики дитині купити непросто. Живе від зарплати до зарплати, прописана в квартирі у матері, діти прописані у своїх батьків.

– А що Катерина? – знизує плечима Олена Павлівна. – Я їй потрібна сильно? Ні! Вона зараз мені не дзвонить, хоча я ще цілком не стара жінка і на своїх ногах. А якщо допомога потрібна буде, так і зовсім її не докличишся. Нікому я не потрібна. На дочку свою єдину у мене надії немає, треба самій про себе думати.

Від матері Катерина пішла в двадцять років, вийшла заміж, і відтоді вирішує свої проблеми сама. А проблем у неї чимало – народження дітей, розлучення, маленькі діти, кілька років не могла знайти спільної мови з одним з колишніх чоловіків, пошук роботи і даху над головою.

Життя її не шкодує, але позиція Олени Павлівни зовсім непохитна: доросла людина повинна досягати все в житті самостійно. А раз дочка вийшла заміж – значить, доросла, маленькі дівчата заміж не виходять. Тим більше вже й дітей не народжують, і не розлучаються, і в загальному, і так далі.

– Послухай, ну якось не по-людськи так, виходить, – каже подруга Олена Павлівна. – Ти ж зовсім без нічого залишити хочеш на старості років рідну єдину дочку. Та ще й без прописки, ну взагалі! Ти в елітний будинок престарілих за квартиру підеш, а їй куди йти? На вокзал? А внуки, ти про них подумала?

– Я повинна про них думати? – знизує плечима Олена Павлівна. – Коли їх народжували, мене не питали, самі були. Так що і тепер нехай без мене обходяться. Поки онуки маленькі, у них є батьки, які і повинні нести за дітей всю відповідальність. А стануть дорослими – будуть самі дбати про себе. Не гірше інших. Нехай заробляють.

Олена Павлівна вважає, що вона робить правильно і нікому нічим не зобов’язана. А рідні та друзі не згодні з нею, всі відмовляють її від такої ідеї, щоб не віддала свою квартиру чужим людям, а заповіла доньці. Але жінку вмовити дуже важко.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page