Коли у Вікторії почалися проблеми з чоловіком, подруга порадила їй йти до матері.
– Я вважаю, тобі потрібно йти до матері! – каже подруга двадцятишестирічний Вікторії. – Зараз не до гордості. Подумай про дітей! Тобі потрібна допомога!
В Вікторії тріщить по всіх швах шлюб, двоє маленьких дітей на руках і досить непрості відносини з мамою. Мама свого часу була дуже проти заміжжя доньки. Проте, звичайно ж, її думка ні на що не впливала. Вікторія вийшла заміж, народила, і до останнього року мамі зовсім не скаржилася. Жили як всі. Але коли чоловік дізнався, що у них буде друга дитина, його як підмінили. Спочатку почав пізно повертатися додому, як правило, напідпитку, а потім взагалі не приходив ночувати.
В такій ситуації правильно було б давно вже зібратися і піти, але Вікторія все терпить і прощає, як багато жінок, все умовляючи себе, що це ще не кінець. Тепер уже двом дітям потрібен батько.
За Вікторію заступилася тітка, рідна сестра мами:
– А ти чому на все це мовчки дивишся? Рятувати треба дочку! Добром це все не закінчиться! Як ти можеш! Ось якби моя дочка опинилася в такій ситуації, я б уже давно це все припинила!
… Ірині Степанівні сорок сім років, і в неї лише нещодавно налагодилося життя. В юності доля жінку не балувала: дочка на руках, статус матері-одиночки, хронічне безгрошів’я – через все це довелося пробиватися одній, практично без допомоги. І тільки десять років тому їй, нарешті, пощастило – на своєму життєвому шляху вона зустріла ту саму людину. Надійний, небагатослівний, турботливий, розуміє Ірину з півслова.
З чоловіком Ірина живе душа в душу. Вони виховують спільну дитину-другокласника, купили двокімнатну квартиру замість кімнати в комуналці, в якій Ірина тулилася з донькою. Засмучує її лише тоді ситуація у Вікторії.
По-хорошому, забирати треба дочку, звичайно, але куди? З двома дітьми до себе в двокімнатну квартиру, до того ж без будь-яких перспектив?
Квартиру цю, між іншим, на сімдесят відсотків купив чоловік Ірини, чужа для Вікторії людина. Повісити на шию чоловікові ще й свою дочку і двох онуків? А раптом не витримає? А з іншого боку, куди ж дочці ще піти, якщо не до матері?
Ірина не впевнена, що поставити свого чоловіка перед фактом, що у нас, мовляв, буде жити Вікторія з дітьми – гарна ідею. Чоловік явно не зрадіє. Ірина на його місці, наприклад, теж не була б в захваті. Але що робити?
Хоча ніхто нікому не винен, мати дочку виростила, вивчила, заміж віддала – має право тепер насолодитися сімейним щастям і сама, а Вікторію попереджали – сама винна тепер. Але залишити доньку без допомоги, мама теж не може, то ж поки не знає, який вихід буде найкращим.
Фото ілюстративне – dela-ruk.
