Над старими дахами Житомира догоряв багряний захід сонця, а в затишній квартирі на околиці міста повітря було наелектризоване так, що, здавалося, достатньо однієї іскри для полум’я.
Галина, молода господиня, востаннє поглянула у дзеркало в передпокої.
Її обличчя було блідим, а пальці нервово смикали руки кухонного фартуха.
— Галочко, золотко моє, ну що ти там забарилася? Гості вже майже на порозі, а в тебе ще кінь не валявся! — голос Світлани Борисівни пролунав із вітальні солодким сиропом, але Галя чітко розрізнила в ньому присмак добре загартованої сталі.
— Мамо, я ж казала, що до сьомої все буде на столі, — відповіла Галина, намагаючись, щоб її голос не тремтів.
Вона саме дорізала останній салат, а спина вже гуділа від тригодинного стояння біля плити.
— Ой, звісно-звісно! — Світлана Борисівна, свекруха, впливла на кухню, сплеснувши руками. — Тільки от твоя мама телефонувала пів години тому, питала, чи не треба допомогти. І що я мала їй відповісти? Що моя невістка не справляється і вся у бруді? Сором та й годі!
Галя озирнулася.
На кухні панував ідеальний порядок — кожна тарілка на своєму місці, овочі розкладені, гаряче доходить у духовці.
Ніякого “бруду”, про який так любила говорити свекруха, не було й близько.
— Мамо, все під контролем. Подивіться: м’ясо по-селянськи вже пахне на весь під’їзд, салати готові.
— Та що ти тямиш! — маска турботливості на мить сповзла, оголивши звичне роздратування. — У твої роки я вже трьох дітей вчилась доглядати, будинок блищав, і жоден гість не чекав зайвої хвилини! А ти з одним Костиком ради не даси!
Дзвінок у двері перервав цей повчальний монолог.
Світлана Борисівна перевтілилася миттєво: обличчя розгладилося, з’явилася промениста посмішка, а очі засяяли неземною добротою.
— Ой, напевно, Тетянка з Ігорем завітали! Галочко, люба, бігом помий ручки і йди зустрічай рідню. А я тут трохи лад наведу, підправлю твої огріхи.
Коли до вітальні увійшли молодший брат чоловіка з дружиною, Світлана Борисівна вже стояла в центрі кімнати, скинувши робочий фартух.
Тепер вона нагадувала величну королеву, яка милостиво приймає підданих.
— Діточки мої дорогі! Нарешті! — вона широко розставила обійми. — Ігорюню, синку, як ти змужнів! Тетянко, красуне, заходьте швидше!
— Привіт, мам! — Ігор обійняв матір. — Ох і пахне у вас. Галя, мабуть, весь день від плити не відходила?
— Ой, що ви, мої хороші! — Світлана Борисівна кокетливо замахала руками. — Ми разом чаклували! Я ж не можу кинути Галочку одну, досвід — штука серйозна. Але вона в мене така старанна, така господиня! Я просто не можу нею натішитися!
Галя, яка щойно увійшла з кухні, завмерла на порозі.
Ще кілька хвилин тому її називали невдахою, а тепер виставляли ледь не головним талантом родини.
Але вона знала: цей “мед” призначений не для неї, а для вух гостей.
Стіл справді виглядав по-царськи.
Свекруха встигла не лише переставити страви, а й дістати з “запасників” якісь вишукані мереживні серветки.
— Мамо, яка краса! Де ви взяли такі серветки? — захоплено спитала Тетяна.
— Ой, та це я сьогодні спеціально забігла до крамниці, — скромно опустила очі Світлана Борисівна. — Хотілося, щоб наш сімейний вечір був урочистим. Ми ж так рідко збираємося всі разом.
Галя промовчала. Вона точно знала, що ці серветки лежали в комоді свекрухи років десять “на чорний день”, але сьогодні вони стали частиною легенди про “ідеальну матір і помічницю”.
Коли з’явився Костя, чоловік Галі, вечеря пішла за звичним сценарієм.
Чоловіки обговорювали роботу, Тетяна розпитувала про новини, а Світлана Борисівна керувала процесом розкладання їжі.
— Тетянко, люба, скуштуй обов’язково цей салат! — вона поклала гості величезну порцію. — Це за моїм особливим рецептом, я спеціально Галочці показувала, як треба. Правда, довелося трохи рятувати ситуацію — Галя майонезу забагато додала, але я вчасно підкоригувала.
Галя мало не поперхнулася соком.
Вона чітко пам’ятала, як свекруха стояла над душею і кричала: “Лий більше, не жалій, гості люблять ситне!”
— Дуже смачно! — вигукнула Тетяна. — Галю, ти просто чарівниця!
— Секрет простий, — повчально промовила Світлана Борисівна, поправляючи зачіску. — Треба готувати з любов’ю. Я завжди кажу невістці: якщо вкладаєш душу — вийде шедевр. Без материнського ока, звісно, важко, але ми стараємося.
Костя, задоволений загальним настроєм, кивнув:
— Мам, добре, що ти підказуєш. Бо знаєте, як воно у молодих — то пересолять, то недосмажать. А з тобою в нас завжди все на вищому рівні.
Галя мовчки жувала котлету. У голові пропливали кадри сьогоднішнього ранку: як вона з важкими сумками перлася з ринку, як сама чистила кілограми картоплі, поки свекруха “пила чай у подруги”.
— А пам’ятаєте, як минулого разу Галочка борщ варила? — Світлана Борисівна весело розсміялася. — Ой, діти, то була ціла комедія! Я, звісно, перед сватами промовчала, але потім довелося довго пояснювати, що буряк не можна просто кинути у воду.
— Мамо, — тихо перебила Галя, — той борщ тоді всі добавки просили.
— Звісно, просили! — вигукнула свекруха. — Бо я в останню мить і спецій додала, і сіль виправила. Без досвіду в кулінарії нікуди, Галочко, треба це визнати.
Після основної страви гості перейшли до вітальні дивитися фотографії.
Галя залишилася прибирати зі столу. Тетяна хотіла допомогти, але Світлана Борисівна м’яко виштовхала її з кухні:
— Тетянко, сонечко, ти ж гостя! Відпочивай. Ми з Галочкою самі швиденько впораємося. У нас же тандем!
Щойно двері за Тетяною зачинилися, маска “святої жінки” зникла.
— Ну і що це за вигляд? — прошипіла свекруха, хапаючи брудну тарілку. — Гості в хаті, а ти сидиш з таким лицем, наче на поминках!
— Я просто втомилася, мамо, — Галя намагалася триматися.
— Втомилася вона! А я що, не втомилася? Я цілий вечір розважала твоїх гостей, поки ти мовчала як риба! Хоч би раз посміхнулася нормально.
Галя поставила каструлю в раковину трохи різкіше, ніж зазвичай.
Метал об метал — звук вийшов гучним.
— Обережніше! — скрикнула Світлана Борисівна, хапаючись за серце. — Це ж сервіз ще від бабусі Костиної! Розіб’єш — пошкодуєш у мене! Ти ж на нервах уся, я бачу. На що ти дуєшся, невдячна?
— Я не дуюся, — Галя обернулася. — Просто мені неприємно, що ви приписуєте собі все, що зробила я. Ви ж прийшли, коли все вже було готове!
— Ах ось як ти заспівала! — Світлана Борисівна випрямилася. — Значить, мої поради — це ніщо? Моя присутність — це тягар? Ти в цьому домі ніхто, запам’ятай. Його за мої гроші купували!
За чаєм Світлана Борисівна вирішила нанести фінальний акорд.
Вона зітхнула і почала розповідати про сусідку, в якої “золота невістка”.
— Каже Ліда з п’ятого під’їзду, що її невісточка щодня дзвонить, здоров’ям цікавиться, подарунки без приводу возить. А в нас, — вона знову важко зітхнула. — У нас молодь самостійна. Їм стара мати тільки заважає.
Костя здивовано подивився на матір:
— Мам, ну до чого це? Галя ж завжди поруч.
— Поруч-то поруч, — сумно кивнула Світлана Борисівна. — Тільки я відчуваю, що я тут зайва. От серце сьогодні зранку так калатало, а я ж нікому не скажу, щоб не обтяжувати. Галочка ж так зайнята своїми справами.
— Мамо, що з серцем? Ви пили ліки? — Костя не на жарт стривожився.
— Та пила якісь, але вони дорогі, не хочу ваші гроші витрачати. Краще перетерплю.
Галя відчула, як усередині все закипає. Це була остання крапля.
— Мамо, припиніть! — голос Галі розрізав тишу вітальні. — Ви ж самі казали сьогодні Марії Іванівні по телефону, що почуваєтеся як дівчинка! Ви весь день провели в гостях, а тепер брешете синові про серце, щоб викликати жалість!
Настала тиша. Ігор і Тетяна перезирнулися.
Костя зблід.
— Галю, що ти таке кажеш? — тихо спитав чоловік.
— Я говорю правду! — Галя підвелася. — Досить цього театру! Досить вдавати жертву! На кухні ви мені весь день докоряли, нагадували про гроші за квартиру, обзивали невдахою. А тут — ви свята мучениця?
Світлана Борисівна закрила обличчя руками і заридала:
— Я просто хотіла, щоб ми були дружньою родиною. Галочко, за що ти так зі мною при гостях?
— За те, що при гостях ви — інша людина! — вигукнула Галя. — Хто готував цю вечерю? Хто бігав по магазинах? Я! А ви лише переставили тарілки і додали серветки, щоб забрати собі всю похвалу!
Костя підхопився:
— Галю, негайно перепроси! Ти не маєш права так розмовляти з моєю матір’ю!
— Не буду! — Галя твердо подивилася чоловікові в очі. — Нехай вона перепросить за кожен день образ. За те, що робить з мене монстра перед вашою родиною. За те, що бреше про недуги, щоб маніпулювати тобою!
Ігор непевним голосом запитав:
— Мамо, то ви справді казали про квартиру? Що Галя тут ніхто?
Світлана Борисівна мовчала, лише її плечі здригалися від плачу.
Але Галя бачила: через пальці вона крадькома спостерігає за реакцією синів.
— Знаєте що? — Галя взяла свою сумку з вішалки. — Вечеряйте далі самі. Смакуйте мамині “поради” і її “допомогу”. А я йду до своїх батьків. Там мене люблять не за рецепти, а за те, що я є.
Вона грюкнула дверима, залишивши за собою збентежених гостей і розгубленого чоловіка.
На вулиці було прохолодно, але Галя вперше за довгий час дихала на повні легені.
Вона знала, що завтра буде важка розмова, що, можливо, її шлюб дасть тріщину.
Але вона також знала: краще розбити маску, ніж усе життя жити в тіні чужої вистави.
А за зачиненими дверима квартири Ігор таки хотів випитати матір:
— Мамо, ну чесно, навіщо ви це робите? Ми ж усі бачимо.
Мати нічого не сказала, лише робила вигляд, що вона ні в чому не винна і невістка намовляє на неї все недобре лише.
Костя телефонував Галині весь вечір, просив не робити таких помилок, повернутися додому і все обговорити.
Та Галина дуже добре знала, що вона нічого не зможе довести чоловікові, бо свекруха грає таку роль, що ніхто їй зовсім не повірить. Тому навіщо повертатися туди, де нічого не варте твоє слово?
Чоловік ще довго дзвонив, але вона вимкнула телефон, їй потрібно чимало часу та тиші, щоб усе обдумати.
Галина не знала, як їй бути далі. Чи реально вивести свекруху на чисту воду? Чи зможе колись змінитися людина така?
Справедливість — штука повільна, але іноді вона приходить саме під час десерту.
Ця історія про те, як часто за красивим фасадом “ідеальних” сімейних стосунків ховається маніпуляція та знецінення.
Чи варто терпіти таку поведінку заради “миру в родині”?
Як би ви вчинили на місці Галі — продовжували б мовчати чи розкрили б карти прямо за столом?
Фото ілюстративне.
