fbpx
Життєві історії
А нещодавно йдучи з роботи, я забрала дитину у мами і вирішила зайти в секонд-хенд. Хотіла подивитися Світланці сукню в школу на зміну, адже весна. Нічого не вибрали ми тоді, вийшли з магазину, а тут повз проходила моя подруга. Ну, навмисне не придумаєш. Я трохи крізь землю не провалилася від сорому. Але вона ні слова не сказала, та видно було, що їй теж незручно. Прийшовши додому, я задумалася: а чого це мені має бути соромно? Я ж не взяла в когось ці речі. А подруга після того навіть не спілкується зі мною

Я вже давно сама виховую дитину, я – мати-одиначка, на жаль, так склалося моє життя, така моя доля. Вже два роки як я виховую доньку одна. Місяць тому, розмовляючи з подругою, почула від неї одні слова, що соромно якось купувати ношені речі для малої дитини.

Я промовчала і нічого не відповіла, зробила вигляд, що не звернула увагу на це, бо і сама часто роблю там покупки. Невже мені повинно бути соромно через це?

Я особисто не бачу нічого поганого в ношених речах. Ми з дочкою живемо в приватному будинку, вона дуже часто грається на вулиці і при цьому приходить брудна завжди, адже у нас скрізь земля та трава. Який сенс одягати нові речі для вуличних ігор?

Так було раніше. Але зараз все частіше мені доводиться купувати вже ношені речі в магазині. Справа в тому, що мій чоловік втомився від ролі глави сімейства і просто пішов від нас, залишивши мене з малою дитиною. Добре, що будинок належав моїй бабусі, тому ми не залишилися під відкритим небом.

Колишній чоловік не платить аліментів на дочку, він не вважає за потрібне допомагати нам особливо. Він влаштувався працювати не офіційно, і тому ми живемо на одну мою зарплату, а заробляю я зовсім не багато, працюю і шкільній їдальні. Коли дочка пішла в школу, стало мені трохи важче. Зібрати першокласницю то ще завдання: портфель, сукня, туфлі. Я зрозуміла, що на нові речі у мене просто немає грошей, враховуючи сьогоднішні ціни. І я зайшла в секонд-хенд.

А там стільки всього: блузочки, спіднички і штанці і все за такою смішною ціною. Я накупила всього, вдома дуже ретельно випрала і випрасувати. Зовсім не скажеш, що речі ношені. Я про це ніколи нікому не розповідала. Тому, коли подруга стала говорити щось цю тему, мені стало не по собі. Я не думала, що має бути соромно тим, хто користується послугами таких магазинів, тому просто промовчала. І вирішила не засмучувати подругу. У неї немає проблем з грошима, слава Богу. Хіба зрозуміти багатому бідного.

А недавно йдучи з роботи, я забрала дитину у мами і вирішила зайти в секонд-хенд. Хотіла подивитися Світланці сукню в школу на зміну. Нічого не вибравши, ми вийшли з магазину, а тут повз проходила моя подруга. Ну, навмисне не придумаєш. Я трохи крізь землю не провалилася від сорому. Але вона ні слова не сказала, але видно було, що їй теж незручно.

Прийшовши додому, я задумалася: а чого це мені має бути соромно? Я ж не взяла в когось ці речі. Чому чужа думка повинна так мене засмучувати?

Відтоді наше спілкування з цією жінкою зійшло нанівець, я сама не розумію, як так вийшло. Вона перестала мені дзвонити і мені якось незручно самій телефонувати їй. Я думаю, що вона засуджує мене або ще чого гірше соромитися, тому сама не хочу починати з нею спілкування. А мені, як би я себе не переконувала, незручно. Я не ділилася з нею своїм важким фінансовим станом і навіщо?

Але мені дуже не вистачає моєї подруги. Мені нема з ким поговорити і порадитися зараз. Можливо, потрібно зробити перший крок і просто набрати її номер? Все одно ніяк зрозуміти не можу, невже носити поношені речі так уже й погано? А тим паче, коли зараз й так життя непросте.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page