fbpx
Життєві історії
А було це цього літа. Мій друг забув виключити свій телефон, і я почув все, що вони з дружиною про нас говорили. А вони слів не підбирали, бо й гадки не мали, що хтось чує. Моя дружина після того цілий вечір плакала. А в суботу вони приїхали до нас на дачу

А було це цього літа. Мій друг забув виключити свій телефон, і я почув все, що вони з дружиною про нас говорили. А вони слів не підбирали, бо й гадки не мали, що хтось чує. Моя дружина після того цілий вечір плакала. А в суботу вони приїхали до нас на дачу. Після того я замислився, а чи дійсно ті люди, з якими я багато років дружно спілкувався є дійсно щирими до нашої сім’ї.

Одного разу, напередодні вихідних, я подзвонив своєму приятелеві Євгену, хотів запросити його разом з дружиною до себе на дачу – посмажити шашликів, поспілкуватися, провести час в приємній компанії. За матеріалами

Євген з радістю погодився на мою пропозицію, ми якийсь час обговорювали по телефону деталі майбутньої поїздки, потім, коли розмова була закінчена, мій смартфон завис, у приятеля апарат теж не відключився, і я почув, як він розмовляє зі своєю дружиною про мене і родинy.

Наші знайомі відгукувалися про нас безсторонньо, мене вони називали оленем, а мою дружину мавпою, наш будинок в селі вони вважали старою ровалюхою. Крім цього, вони засуджували нас за те, що ми стали батьками чотирьох дітей, називаючи нас тупими і безвідповідальними (у Євгена з дружиною дітей не було).

Потім ці люди міркували про те, щоб таке купити подешевше до столу, щоб пообідати “нахаляву”.

Я і моя дружина були шокoвaні почутим, ми вважали цих людей своїми друзями і навіть не підозрювали про те, що вони думають про нас насправді. Першою думкою було – скасувати всі спільні заходи на дачі і більше не спілкуватися з цими “друзями”, але, трохи подумавши, ми з дружиною вирішили провчити їх і зробили вигляд, що нічого не сталося, залишивши все в силі.

У вихідні, як ми і домовлялися, Євген разом з дружиною приїхали до нас на дачу. Побачивши наших нащадків, вони обидва почали усміхатися і почали загравати і “сюcюкати” з ними, всім своїм виглядом показуючи, як вони люблять дітей. Нам залишалося тільки дивуватися лицемірству цих людей.

– Чому ж ви своїх дітей не заводите? Ніби як вік вже піджимає, або у вас проблеми зі здоpoв’ям?

– Ми не поспішаємо, хочемо ще пожити для себе.

– Гаразд, зізнайтеся чесно, ви напевно думаєте, що дітей в наш час народжують тільки тупі і безвідповідальні олені з мавпами?

Почувши цю фразу, наші гості здивовано переглянулися, але промовчали.

Євген і його дружина привезли з собою дешеві рибні консерви і коробку цукерок.

– Консерви з цукерками в “П’ятачку” по акції купували? – запитав я у них. Євген пробурмотів у відповідь щось невиразне.

– Шановні, нічого страшного, це все зрозуміло, розумна економія, час зараз такий – сказав я спохмурнілим гостям, – але і ви нас зрозумійте, у нас будинок розвалюється, в городі роботи вистачає, нам помічники потрібні. Давайте так – з нас стіл, а з вас допомога по господарству. Ходімо, покажу вам, де у нас зберігаються садові інструменти.

Євген з дружиною спочатку подумали, що це жарт, але я не відставав від них зі своєю пропозицією допомогти по господарству, докладно описував їм об’єм робіт. Одночасно я зайнявся приготуванням шашлику, всім своїм виглядом показуючи, що в допомоги Євгена не потребую. Недовго думаючи, наші гості знайшли якийсь неважливий привід і, пославшись на теpмінові справи, виїхали назад в місто.

Я так і не зрозумів, здогадалися вони про те, що я тоді почув по телефону їхню розмову, але з тих пір ми більше не спілкувалися.

Фото ілюстративне, з відкритих джерел.