У мого чоловіка Сергія день народження був на початку січня.
До нас постійно приїжджає вся його велика родина, адже вони продовжують ще гуляти, адже це 10 число.
З’їжджаються геть усі до нас, хоча ми не завжди їх кличемо, адже після свят і самій хочеться трішки відпочити, адже потім приходять робочі будні, до яких потрібно і нам підготуватися добре.
А, як вже й зрозуміло, що на день народження Сергія мені доводиться знову готувати різноманітні страви дві доби, адже одній накрити такий великий стіл важко, щоб нагодувати усю родину, ще й діток багато, малеча хоче смаколиків і гостинців різних.
Я нікого не кличу і Сергій не запрошує родину, але ми знаємо, що приїдуть усі, кому заманеться, хоча ми живемо в столиці.
Деякі родичі живуть в селі за 200 кілометрів, але все одно приїдуть, кажуть, що їм цікаво у нас, люблять столицю і таким чином ще й відпочити хочуть.
На подарунки, особливо, ніхто з них не витрачається, кажуть, що найдорожче – це увага до мого хорошого чоловіка Сергія. Родичі багато з села, статки в них не великі, тому зрозуміло, що подарунків тих ніхто й не підбирає. Пару сотень гривень, банка молока, курка, десяток яєць та й на тому спасибі.
Та й не в подарунках справа, щиро кажучи, а в тому, що ми цей день хочемо провести так, як нам зручно, кудись піти, відпочити самим.
А не розміщувати на ніч у себе в квартирі ще більше 10-ти чоловік, причому вони залишаються у нас на всі вихідні і мені ці два дні доводиться годувати їх за свій рахунок.
Готую з ранку до вечора і роблю вигляд, що я рада бачити усю родину і мені дуже подобається ця гостина, але це не так, це не правда.
Таке враження, що всі приїжджають до нас, як на звичайне свято, ні на чоловіка, ні на мене уваги не звертають, аби Київ побачити і відпочити в столиці.
Цього року, коли наближався день народження мого чоловіка, я навмисне усім родичам зателефонувала сама.
І попередньо просто натякнула, що святкувати день народження ми з чоловіком будемо вдвох, що я взагалі нічого не буду готувати, адже ситуація в країні складна, настрою немає сидіти в компанії, хочемо просто побути вдвох без гостей.
А ще попередила, що якщо хтось і хоче прийти, то їжу, щоб брали з собою і продукти купили на наступний день.
Мати Сергія здивувалася першою і сказала, що прийти не зможе, готувати їй немає як, на цей день у неї з’явилися якісь плани. Родина теж якось обходила святкування стороною, мовляв, то й не треба.
На день народження приїхав лише двоюрідний брат Сергія, він просто найближче до нас живе. Вони прийшли з тортом.
Я запросила їх до столу, в цей день ми просто замовили піцу і суші. Брат з дружиною здивувалися, адже вони з малими дітьми.
Наталка запитала мене, а що діти її будуть їсти, що в мене корисне є? Я пояснила, що нікого не запрошувала, сказала, що готувати нічого не буду, тому своїх дітей годує нехай сама.
Вони встали і пішли додому, ще й свій торт з собою забрали. А ми з чоловіком намагалися не звертати уваги, це їх вибір, я нікому нічого поганого не зробила.
Тепер, звісно, родина Сергія зі мною не розмовляє, та й на нього в образі. А я й рада, зате тепер ходити без запрошення до нас не будуть.
Хіба ми не правильно вчинили?
Фото ілюстративне.