У мого чоловіка Сергія день народження був на початку січня.
До нас постійно приїжджає вся його велика родина, адже вони продовжують ще гуляти, адже це 10 число.
З’їжджаються геть усі до нас, хоча ми не завжди їх кличемо, адже після свят і самій хочеться трішки відпочити, адже потім приходять робочі будні, до яких потрібно і нам підготуватися добре.
А, як вже й зрозуміло, що на день народження Сергія мені доводиться знову готувати різноманітні страви дві доби, адже одній накрити такий великий стіл важко, щоб нагодувати усю родину, ще й діток багато, малеча хоче смаколиків і гостинців різних.
Я нікого не кличу і Сергій не запрошує родину, але ми знаємо, що приїдуть усі, кому заманеться, хоча ми живемо в столиці.
Деякі родичі живуть в селі за 200 кілометрів, але все одно приїдуть, кажуть, що їм цікаво у нас, люблять столицю і таким чином ще й відпочити хочуть.
На подарунки, особливо, ніхто з них не витрачається, кажуть, що найдорожче – це увага до мого хорошого чоловіка Сергія. Родичі багато з села, статки в них не великі, тому зрозуміло, що подарунків тих ніхто й не підбирає. Пару сотень гривень, банка молока, курка, десяток яєць та й на тому спасибі.
Та й не в подарунках справа, щиро кажучи, а в тому, що ми цей день хочемо провести так, як нам зручно, кудись піти, відпочити самим.
А не розміщувати на ніч у себе в квартирі ще більше 10-ти чоловік, причому вони залишаються у нас на всі вихідні і мені ці два дні доводиться годувати їх за свій рахунок.
Готую з ранку до вечора і роблю вигляд, що я рада бачити усю родину і мені дуже подобається ця гостина, але це не так, це не правда.
Таке враження, що всі приїжджають до нас, як на звичайне свято, ні на чоловіка, ні на мене уваги не звертають, аби Київ побачити і відпочити в столиці.
Цього року, коли наближався день народження мого чоловіка, я навмисне усім родичам зателефонувала сама.
І попередньо просто натякнула, що святкувати день народження ми з чоловіком будемо вдвох, що я взагалі нічого не буду готувати, адже ситуація в країні складна, настрою немає сидіти в компанії, хочемо просто побути вдвох без гостей.
А ще попередила, що якщо хтось і хоче прийти, то їжу, щоб брали з собою і продукти купили на наступний день.
Мати Сергія здивувалася першою і сказала, що прийти не зможе, готувати їй немає як, на цей день у неї з’явилися якісь плани. Родина теж якось обходила святкування стороною, мовляв, то й не треба.
На день народження приїхав лише двоюрідний брат Сергія, він просто найближче до нас живе. Вони прийшли з тортом.
Я запросила їх до столу, в цей день ми просто замовили піцу і суші. Брат з дружиною здивувалися, адже вони з малими дітьми.
Наталка запитала мене, а що діти її будуть їсти, що в мене корисне є? Я пояснила, що нікого не запрошувала, сказала, що готувати нічого не буду, тому своїх дітей годує нехай сама.
Вони встали і пішли додому, ще й свій торт з собою забрали. А ми з чоловіком намагалися не звертати уваги, це їх вибір, я нікому нічого поганого не зробила.
Тепер, звісно, родина Сергія зі мною не розмовляє, та й на нього в образі. А я й рада, зате тепер ходити без запрошення до нас не будуть.
Хіба ми не правильно вчинили?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую