– Ще не так давно, усього чотири місяці тому відносини у мене з моєю мамою були просто чудові! – розповідає 45-річна Галина. – Жили душа в душу втрьох: ми з моєю донькою і вона. А тут вона мені заявила – сидиш, каже, на моїй шиї з дитиною, совісті в тебе немає зовсім. Я мало не впала, аж образливо якось стало після того. Кажу, а нічого, що ти, мамо, пенсію свою з картки останні роки не знімаєш взагалі, збираєш для себе, а живеш на мою зарплату? Так, зараз я без роботи сиджу, але це ж тимчасово. Я шукаю місце хороше, як тільки зможу, влаштуюся і все буде добре.
8 років тому Галина із 6-річною на той момент донечкою повернулася до своєї матері після розлучення, і вони стали жити втрьох, дружним жіночим маленьким колективом. Квартира у них велика, трикімнатна, місця цілком достатньо. До слова сказати, в цій квартирі є і частка Галини. Так що сказати, що доросла дочка живе у мами на шиї і на її утриманні, мабуть, не можна.
Просто Галина від колишнього чоловіка з’їхала з дитиною до себе додому назад.
А вже десь приблизно через пів року після розлучення подруга допомогла Галині влаштуватися на дуже хорошу роботу з гарною зарплатою. Крім того, колишній чоловік почав платити на дочку аліменти – аж ніяк не великі, які хотілося б, звичайно, але теж гроші. Тому матеріально вони зажили дуже добре. Галина зробила дуже хороший ремонт в їх з мамою квартирі, привела в порядок стару дачу, купила автомобіль, одягнула всіх, і маму в тому числі, возила дочку і маму в подорожі і в Європу, і в Азію.
Витрати зросли, зарплата, яка в перші місяці здавалася просто величезною, ледь на все це стало вистачати в кінцеву копійку, і Галина тільки дивувалася, як люди примудряються жити сім’ями на 10 тисяч в місяць.
Треба сказати, у мами з самого початку був доступ до всіх рахунків доньки. Ну а як інакше? Мама постійно допомагала з дитиною, готувала їжу, прибирала в квартирі, займалася закупівлею продуктів і всього необхідного. Влітку бабуся з онукою їхали на дачу, і там теж постійно щось було потрібно: добудувати, упорядкувати, привезти, посадити. Галина все спокійно оплачувала, що говорила мама, не кажучи жодного слова.
– Свою власну пенсію я зовсім не витрачаю, відразу перекладаю на накопичувальний рахунок! – кілька разів говорила мама Галині, ніби заспокоювала її. – Нехай там лежить на чорний день.
Звичайно, Галина була з цим згодна. Це здавалося розумним і хорошим ділом.
І все було добре до цього літа, коли Галина несподівано залишилася без роботи. Скоротили з відділу кілька людей, в тому числі і її. Два оклади в руки дали і до побачення, відіслали спокійно її додому. Мама з донькою якраз прилетіли з моря, а тут такі новини нехороші, до яких ніхто готовий не був.
Звичайно, Галина на дивані зараз зовсім не сидить, роботу активно шукає. То стала запитувати і цікавитися у знайомих про хороше місце роботи, хто міг би допомогти, розмістила резюме, моніторить постійно вільні вакансії. Минулого місяця зателефонувала подруга, запропонувала посаду в своїй компанії – на 8 тисяч гривень.
– Це що, на повний день, чи що? – навіть розгубилася Галина. Її зарплата на попередній роботі була в кілька разів більше.
– Так, на повний день, і навіть більше: у нас раніше восьмої вечора ніхто не йде! – усміхнулася подруга. – І ось такі зарплати зараз у нас, зараз скрізь криза, томуми тримаємося всі тут і за такі гроші. 8 тисяч гривень – це ще непогано, у нас тут і менше заробляють.
– Ну я подумаю! – сумно мовила Галина, приховуючи своє розчарування.
– Ну, знаєш, люба, чекати, поки ти подумаєш, ніхто не буде, вибач. За дверима – черга бажаючих. Або ти приїжджаєш на співбесіду і в понеділок виходиш на роботу, чи ні.
Йти на 8 тисяч гривень окладу Галина не зважилася, тепер уже думає – може, і даремно. Зараз би вже зарплату отримала, хоч щось лежало б в гаманці. Запас з двох окладів, виданих на колишній роботі, вони майже проїли, а «з вулиці» її в 45 років практично нікуди не запрошують. І влаштуватися на такі гроші, до яких вона звикла, більше, мабуть, не вийде у неї ніколи – це Галина вже сама зрозуміла.
А найнеприємнішим сюрпризом для Галини стала поведінка її власної мами, яка раптом стала безпричинно дратуватися на рівному місці і злитися за дрібниці на дочку і внучку. Зачепиться за слово і починає годину цілу повчати. Раніше і близько такого не було у них вдома!
– Ходить за мною, все перекладає, речі кидає, сердиться! – зітхає Галина. – Я стала робити салат, вона побачила і почала говорити, що я неправильно ріжу помідори. Я кажу, мамо, мені сорок п’ять років вже, не п’ять, салат робити я вмію добре, не перший раз роблю. А вона як почне! Я, каже, знаю, що тобі сорок п’ять, в тому-то й річ! Ні чоловіка у тебе немає, ні роботи, ні грошей не накопичила в свої роки. Сидиш, каже, з дитиною на шиї матері-пенсіонерки, доросла жінка така. Сподіваєшся, що я тебе буду на пенсію свою утримувати. Працювати іди.
Галині після цих слів дуже прикро. Вона працювала не покладаючи рук, всі зароблені гроші витрачала лише на свою сім’ю, мамі ніколи ні в чому не відмовляла. Так, накопичень з великої зарплати вона не відклала, можливо, це помилка. Але, по-перше, на все життя все одно не накопичити і не відкласти, а по-друге, мама теж в цьому частково винна. Вона легко і вільно витрачала доньчині гроші, а тепер, коли побачила, що через кризу гаманець у неї не поповнюється, зрозуміла, що зараз сімейство добереться до її запасів і їй це зовсім не сподобалося.
– Але це ж неправильно! – зітхає Галина. – Ми сім’я! Я ось гроші на мамині і наші з донькою ніколи не ділила, вважала, що все у нас спільне, адже ми найрідніші люди.
Але мама Галини так не вважає, вона говорить, щоб донька йшла на роботу і на те, що вона купуватиме харчі за свої власні гроші більше не розраховувала, продукти вона купуватиме лише для себе.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
