Вже 8 років ми живемо в шлюбі зі своїм чоловіком Дмитром. Вийшло так, що виходила заміж я пізно, на той час мені вже було 29 років. Дмитро на шість років старший за мене. Коли ми з ним познайомилися, він відразу мені розповів, що вже був вже раз одружений, і у першому шлюбі у нього було двоє діток.
В той же час я до цього поставилася досить таки спокійно, можна сказати зі щирим розумінням ситуації, так як вважаю, що було б більш дивно, якби в своєму віці він ні разу не одружився, значить він відповідальна та цілком хороша людина.
Діти у Дмитра були просто чудові, я з ними познайомилася та відразу дуже швидко знайшла спільну мову. Жили вони в іншій області, досить далеко від нас, тому бачилися ми з ними рідко, лише на шкільні канікули проводили час з ними разом.
Але ми з Дмитром його рідним дітям допомагали постійно, чим могли, купували хороший одяг, їздили разом з ними на море і ніколи не забувалися про них ні на хвилину, одним словом, ставилися до них наче до рідних.
А от саме з колишньою дружиною відносини у Дмитра теж непогано склалися, але у мене особливо бажання спілкуватися з нею ніколи не було, я думаю, що жінки, які були колись, або є на моєму місці, зрозуміють добре мене і мої відчуття та думки.
Іноді та жінка сама намагалася почати спілкування зі мною, як з подругою. Але я особливо не мала до неї якихось хороший дружніх почуттів, і вона, врешті-решт, залишила свої спроби подружитися зі мною. Я просто не уявляла, як це може бути, що ми гарно спілкуватимемось з колишньою дружиною Дмитра, для мене це незрозуміло, щиро кажучи.
Так вийшло, що дітей у нас з Дмитром немає. Ми, звичайно, трохи засмучені з цього приводу. Згодом ми забули про наші особисті хвилювання, тому що діти Дмитра росли, і потребували більше уваги до себе.
Колишня дружина Дмитра народила ще двох дітей у другому шлюбі за ці роки, з яким потім теж розійшлася. Ми розуміли, що в багатодітній родині, діти трохи різноманітності мають. Тому ми дуже часто намагалися дітям, коли вони приїжджали, купувати одяг і речі, які були їм необхідні. І намагалися купувати багато всього різного, грошей, особливо, не шкодували, особливо, грошей і речі намагалися брати хорошої якості. Щоб вони не відчували себе гірше інших діток.
Я ще відразу полюбила цих дітей як своїх рідних, тому всі подарунки робила від щирої душі, мені зовсім нічого не було шкода для них. І вони відповідали мені взаємністю, адже бачили, що я до них йду лише з добром. Але я не хотіла забезпечувати ще двох чужих дітей, тому намагалася робити покупки для діток сама, я не хотіла віддавати все грошима колишній дружині свого чоловіка, щоб вона витрачала їх на свій розсуд.
При всьому цьому малюки завжди залишалися щасливими, тому що самі вибирали, що їм потрібно. Я просто знала, що колишня дружина мого чоловіка, досить несерйозна людина, і може витрачати гроші на щось інше, а не на дітей, на жаль. Тому все, що їм хотілося, вони отримували приїжджаючи на канікули до свого тата, доречі, їхали вони з великим задоволенням до нас, адже ми дуже добре ставилися до них.
Але ось через вісім років, колишній дружині це перестало подобатися зовсім, втомилася, виходить. Вона вирішила подати на аліменти, і взяти чомусь їх за всі минулі роки. Ні, ну хіба так може вчинити хороша людина? Адже ми навіть і не підозрювали, що вона може так вчинити з нами.
А як же ми тепер маємо пояснити, що всі ці роки ми досить добре дбали про дітей та практично їх утримували, адже діти жили за наші лише кошти всі ці роки.
Прикро, що так вийшло, але ж у нас були гарні стосунки і хороше спілкування з нею.
Фото ілюстративне.
