Хоча це звучало досить таки дивно, але у своє виправдання, він мені повідомив, що грошей зараз у нас дуже мало! – зізналася мені подруга Оксана. – Мовляв, грудень та січень попереду ще, це місяці свят, треба гроші берегти, бо витрати серйозні будуть. День народження у моєї мами було 7 листопада. Чоловік мій вирішив, що нам необхідно заощадити гроші. У підсумку ми принесли моїй мамі одну троянду і маленький конвертик, де було 200 гривень. Одну троянду, до речі, теж Іван мій купував, мабуть, саму бюджетну вибрав. Своїй мамі Іван купував завжди величезні і красиві орхідеї, він добре знає, що вона їх любить, оформлені вони були дуже шикарно, по-багатому. Я так думаю, гривень на 500 букет той тягнув, а можливо, і більше. А в конверт його мамі ми поклали тоді тисячу гривень, чоловік сам так захотів.
– А коли у мами Івана день народження?
– А 3 жовтня було. Ну, чоловік так і пояснив – тоді були гроші, він премію отримав. А зараз ми на копійках сидимо, грошей зовсім не вистачає. Але мені все одно прикро якось. Хіба чоловік не повинен дарувати нашим мамам подарунки на однакову суму грошей?
У шлюбі Оксана з Іваном разом живуть третій рік, у них з чоловіком маленька дитина, живуть зараз в квартирі, що належить матері Івана – збирають на своє власне житло тим часом. Накопичувати виходить зовсім не тими швидкими темпами, як планувалося колись.
Оксана сама зараз сидить в декреті, раніше думала, що зможе підробляти віддалено, але не вийшло, ще й часи зараз такі скрутні.
Її проект на роботі закрили, співробітників розформували по інших проектах, а їй запропонували спокійно сидіти вдома і займатися дитиною. Вона тепер це і робить, адже інших варіантів у неї немає.
Та й дитина, щиро кажучи, у них не з проста. Народився син трохи передчасно, начебто нічого недоброго, але малюк погано засинає, неспокійний дуже, в основному на вулиці треба колисати його, за ніч їсть кілька разів, часто в поганому настрої. Оксана і вночі спокійно спати не може, постійно прокидається, носить дитину на руках.
Зараз йому сім місяців, у нього з’являються зубки, і це теж не додає позитиву.
Добре, що Оксані час від часу допомагає її мама – приходить і бере на себе дитину, щоб дочка трохи поспала та відпочила. Потім ще і по дому допоможе – посуд помиє, картоплі начистити або млинчиків напече. Без мами Оксана взагалі не уявляє, як би і впоралася.
– Ну всі ж якось справляються! – знизує плечима Іван. – Деякі навіть не з однією дитиною, а з двома, чи трьома, а то й більше. У людей по двоє-троє малюків, у сусідки он взагалі двійнята, як-то вона вижила ж?
Іван допомагає трохи дружині, але дитина поки в основному на маминих руках, вона її годує. Відійти кудись від будинку надовго Оксана навіть не пробує. Так що там відійти, навіть в магазин у сусідньому будинку спуститися без дитини для неї вже ціла подія. Чоловік відпускає, ніби й не відмовляється посидіти, але внутрішньо так хвилюється, що Оксана швидко біжить додому.
– Краще я поїду в магазин, куплю все, що треба, пиши список, – з полегшенням каже їй досить часто Іван, передаючи дитину, ледь сама Оксана зайде в квартиру і скине куртку та чобітки.
Десь його можна зрозуміти – заспокоюється їх син тільки на руках у молодої мами. І, якщо вже він плаче, то лише мама й може його заспокоїти.
Ні, Оксана з Іваном живуть добре, розуміють один одного, підтримують, намагаються допомогти та щось порадити добре.
Чоловік не скупився, завжди вдома у них лежить невелика сума готівкою – на всякі потреби, швидше за все, саме Оксані, тому що свої витрати чоловік оплачує картою. Дружина теж отримує декретні, хоча й невелику суму, не самі шикарні, і все ж.
Але вони домовилися ці гроші не чіпати – вони цілком і повністю йдуть в фонд накопичень на майбутнє житло, адже це зараз їх найбільша мрія. Туди ж, до речі, йдуть всі премії чоловіка, підробітки та інші кошти, які їм дарують рідні та друзі.
А живе молода сім’я на зарплату Івана – платять комуналку, купують усі необхідні продукти, одягаються, відпочивають, хоча на відпочинок зараз вони коштів майже не витрачають, адже вдома маленька дитина, з нею нікуди не підеш в наш час.
Оксана не може сказати, що її чоловік – жадібна людина. Але ось цей вчинок з подарунками якось дуже не сподобався дружині.
Мати Івана онука за сім місяців бачила рази чотири, з них один раз – на виписці додому, другий – на хрестинах. З одного боку, їй і немає коли особливо навідуватися в гості, вона працює. З іншого боку, напевно, могла б виявляти більше інтересу до єдиного онука? Хоча, звичайно, і не зобов’язана.
Сина виростила відмінним людиною, і досить.
А може, даремно Оксана ображається на свого чоловіка? Теща йому по суті ніхто, і робити їй подарунки він взагалі не зобов’язаний? Нехай донька про це думає? І взагалі, дорогий не подарунок, а увага, троянда і 200 гривень в конверті цілком вистачить на день народження, це ж не ювілей?
Невже можна ділити матерів, хіба не краще обом дарувати однакові подарунки?
Фото ілюстративне.
