fbpx
Життєві історії
6 січня Марія почала робити кутю, а на душі так сумно, що словами не передати, це ж перший раз вона буде на Святвечір сама. Довго думала, а потім таки вирішила набрати сина

У Марії було двоє дітей – син і дочка, але до дочки завжди більше душа лежала. Не раз вона говорила дітям, що як вони виростуть, то Михайло піде в зяті, а дочка Оксанка біля неї залишиться, буде її на старості доглядати.

Діти виросли, першим одружився Михайло. Невістку Марія не прийняла, навіть на весілля до сина не прийшла. Михайло ще в школі закохався в одну дівчину, Іринку. Але то було юнацьке захоплення, яке дівчина не сприймала всерйоз. Вона після школи поїхала в місто вчитися, вийшла заміж, але сімейне життя не склалося.

З малою дитиною на руках вона повернулася в село до батьків. А Михайло спробував ще раз своє щастя. Дівчина відповіла згодою і вони одружилися. От тільки Марії все це дуже не сподобалося. Вона відразу синові сказала, що таку невістку не прийме. І слова дотримала – 15 років не бачила ні сина, ні онуків від нього.

Оксанка ж маму тішила, вийшла заміж за сина голови сільради, свати їм будинок побудували, недалеко від Марії, то ж донька щодня забігала в гості до мами. І внуків приводила, і сама приходила.

А 5 років тому надумав зять їхати в Канаду, спочатку сам поїхав, ситуацію розвідав, а потім і Оксану з дітьми забрав. Марія сумувала, але щастя доньки було для неї важливіше.

Все було добре, поки був ще чоловік. Весною цього року його раптово не стало і Марія залишилася зовсім самотньою. Оксана їй телефонує час від часу з Канади, але Марія добре розуміє, що донька не повернеться, і, швидше за все, чекає її самотня старість.

6 січня Марія почала робити кутю, а на душі так сумно, що словами не передати, це ж перший раз вона буде на Святвечір сама. Довго думала, а потім таки вирішила набрати сина.

Михайло дуже зрадів, почувши у слухавку голос мами, він ніби чекав на цей дзвінок. Через дві години син з родиною уже були у мами. Справи пішли набагато швидше, Оксана відразу стала до плити і почала готувати разом і з свекрухою. Допомагали і дочки, які вже були майже дорослими.

Марія дивилася на дітей і сама собі дивувалася, скільки ж вона втратила через свою гордість і нікому не потрібні принципи.

– Діточки, рідні мої, тепер я вас нікуди не відпущу, простіть мене, якщо можете, – обіймала рідних людей літня жінка.

– Все добре, мамо, – відповів Михайло. – Ми тебе не залишимо.

В той Святвечір в хаті Марії лунала весела коляда, всією родиною вони прославляли новонародженого Христа. А в серці Марії народилася надія, що самотньою вона не залишиться.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page