fbpx

6 років тому ми з чоловіком взяли трикімнатну квартиру в кредит. Сумлінно та вчасно носили гроші в банк. Та час минав, наше кохання минуло. Тепер у нас така ситуація складна, що навіть родина допомогти не може

Щиро кажучи, я навіть зараз не знаю, з чого саме почати, стільки всього накопичилося за останній час, що проблеми наче зібралися у великий мішок і розібратися з ними дуже складно. І в душі, і так по життю суцільні якісь труднощі.

Зараз мені лише одне зрозуміло тільки – ми з чоловіком, якось зовсім неочікуванно, стали зовсім чужими людьми, давно б розлучилися, але, соромно сказати, нас тримає зараз тільки один кредит, який мусимо тягти удвох.

Звати мене Ганна, мені 40 років зараз, є дочка, чоловік. Так склалося, що ми довго жили в кімнатці у чоловікової рідні, жили в дуже непростих умовах. Напевно, наше кохання там і закінчилася, але я зараз лише зрозуміла це, і взаємоповага також.

Як тільки з’явилася можливість, відразу ж взяли трикімнатну квартиру в кредит. Відсотки великі, звичайно, але ми якось про це не думали, не рахували, хотілося скоріше мати своє житло, дивилися просто в краще майбутнє. Вірніше, ми розуміли, що доведеться економити на всьому, але не думали, що це буде так важко.

Зараз нам залишилося платити кредит за квартиру 12 років, мені на той час виповниться за 50 років. Непросто, правда? Ми платимо за все лише 6 років, за цей час я вже втомилася. Що буде потім, через 5 років, через 10 і далі?

Проблема стара як світ – закінчилося кохання. Я не кохаю його, він теж живе зі мною, як з чужою людиною. У нормальних обставин ми давно б розлучилися, але ми взяли житло в кредит, а це серйозна проблема вийшла зараз для нас. Ніхто нікому не хоче поступатися. І тим більше ніхто не хоче продовжувати економити сильно. Нас тримає цей кредит, ось ця спільна квартира на двох.

Я, наприклад, навіть не розглядаю ситуацію, що я піду з нашої загальної квартири. З якого дива? В мене дочка, наша спільна дитина. Та й взагалі, не по-чоловічому так, щоб жінка йшла з валізою і дитиною з дому. І потім, я 6 років теж платила за цю квартиру!

Чоловік рахує також, тільки в свою сторону. Ми з ним не говоримо на цю тему, але тонко відчуваємо. Він, мабуть, уявив своє подальше життя і йому це не дуже сподобалося. Якщо піде з квартири він, то, за правилами хорошого тону, він повинен продовжувати вносити гроші за кредит, але йому ж доведеться орендувати житло, а якщо жінка з’явиться у нього? Суцільні витрати. Та хіба захоче інша людина мовчати.

Поміняти квартиру теж не варіант, це дві однокімнатні, чоловікові ще нормально, а чому я з дочкою повинна бути в однокімнатній?

Сплатити ні він мені, ні я йому ці виплачені гроші вже не можемо, адже я чудово розумію, що у нас немає грошей таких.

Вихід тільки один – закрити кредит і розійтися, або виплачувати кредит всі роки, а потім розділити цю квартиру, на яких умовах ще незрозуміло.

Мені, щиро кажучи, хотілося б, щоб чоловік пішов просто так, залишивши мені квартиру, але платив кредит за неї також, як і до цього дня, адже зі мною залишиться дитина наша спільна. Але він розумний, йому теж набридла вічна економія на всьому, коли кожна копійка йде на кредит. Ось ми і живемо разом, як зовсім чужі люди, але ще гірше, бо не знаємо, як розібратися з цим.

Як мені вчинити? Як нам мирно та справедливо розійтися в цій ситуації? Життя проходить повз, минають найкращі роки, поки ми тримаємося за цю нещасну квартиру, а більше ми так довго не зможемо. День за днем лише псуються наші стосунки.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page